Данилу 23 роки. Він з родини шахтарів, тому і сам певний час працював на шахті, як і батько, аж поки не потрапив до війська.
Свою військову кар’єру Ярема розпочав строковиком. Проте через чотири місяці строкової служби він зрозумів, що хоче пов’язати своє життя з армією та підписав контракт. В лавах Національної гвардії України хлорпець вже більше ніж три роки.
Під час повномасштабного вторгнення Ярема брав участь у запеклих боях на Сватівському напрямку в селі Новоселівське.
Свій перший бій боєць пригадує так:
«Це була темна, весняна, дощова ніч. Все небо було затягнуте хмарами. Я ніс службу на спостережному пункті. Наша позиція знаходилась неподалік траси. Понад дорогою стояли торгові павільйони, де в мирний час продавались кава, чай, а також різні солодощі. Біля однієї зі споруд в тепловізор я побачив рух. Спочатку здавалось, що рухається тварина, але через кілька хвилин я зрозумів – це ворожа розвідувальна група. Їх було близько 20 осіб і вони були на відстані 100 метрів від нашої позиції. Інформацію передав старшому і ми почали гатити по ворогах, аби не дати захопити нашу позицію. Бій тривав понад годину, росіяни сподівались застати нас зненацька. Проте ми дали їм гідну відсіч. Залишивши своїх вбитих солдатів, вони відступили».
Ярема каже, що історій-спогадів з фронту у нього багато:
«Нас і окупантів поділяла лісосмуга. Вони боялися підходити до нашої позиції, тому що розуміли, що отримають відсіч. Тому гатили по наших позиціях з АГС (автоматичний гранатомет станковий). Даний вид озброєння працює на відстані більше кілометру. Одного разу вирішив зварити каву, і тут почався обстріл з АГС. Прилетіло в моє приміщення, мене накрило пошкодженою стелею. Шкода було каву, – посміхається гвардієць. – Своє місце знаходження вороги видавали самі, вони перші відкривали вогонь по наших позиціях та тим самим у нас була можливість гатити по них з кулеметів та РПГ. Найважче було виходити зі зміни, ворог запускав дрон та з нього здійснювали обстріл, скидали гранати або передавали точні наші дані та тоді по нас працювала артилерія. Але кожного разу ми змінювали маршрут та час, таким чином плутали їх”.
Зараз Данило виборює перемогу на іншому напрямку, та каже:
«Ворог хитрий та підступний, але попри це, ми будемо стояти до кінця, ми звільнимо нашу землю від окупантів. За нами правда, за нами Бог. Разом до перемоги!»
Група інформації і комунікації Центрального ТУ
