Найбільш запитувана інформація - НГУ

Найбільш запитувана інформація

Військово-медичне управління

Якій категорії осіб проводиться тестування на виявлення коронавірусної хвороби (COVID-19).

пацієнтам, які відповідають визначенню підозрілого, ймовірного випадку захворювання на COVID-19, з ознаками ГРВІ, вірусної пневмонії та/або ТГРС, яким не проводився скринінговий тест на визначення антигену SARS-CoV-2 або за наявності позитивного результату скринінгового тесту на визначення антигену SARS-CoV-2;

пацієнтам з позагоспітальною пневмонією;

контактним особам за появи симптомів, які не виключають COVID-19;

особам, у яких при проведенні дослідження методом ІФА або ІХЛА виявлено Ig A, IgМ, IgG та/або сумарні IgМ, IgG;

У яких випадках рекомендується використовувати тестування на антитіла до вірусу SARS-CoV-2. 

додатковий метод діагностики гострої інфекційної хвороби (з урахуванням серонегативного періоду) за наявності клінічних симптомів та негативного результату дослідження методом ПЛР;

скринінговий метод тестування медичних працівників, які безпосередньо надають медичну допомогу пацієнтам або проводять догляд за пацієнтами, хворими на COVID-19 в умовах стаціонару, працівників лабораторій, які працюють зі зразками з дихальних шляхів, отриманими від пацієнтів, хворих на COVID-19, працівників патологоанатомічних, судовомедичних бюро, відділень, які беруть участь у розтині тіла, у тому числі взятті зразків, інших медичних та фармацевтичних працівників, працівників Національної поліції, Служби безпеки Президента України, Управління державної охорони та інших осіб, які мають безпосередній контакт із Президентом України, працівників Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держпродспоживслужби, призовників, військовослужбовців, працівників закладів закритого типу, соціальних працівників;

установлення факту перенесеної раніше хвороби при проведенні масового дослідження населення для оцінки рівня популяційного імунітету; для відбору потенційних донорів імунокомпетентної плазми; при плановій госпіталізації пацієнтів без ознак ТГРС та/або інших ГРВІ.

Вимоги до самоізоляції у зв’язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

1) особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;

2) особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;

3) особи, що перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім таких осіб, якщо немає підстав уважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою:

особи, які не досягли 12 років;

особи, які прибувають в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти;

особи, які є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб;

працівники дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;

водії та члени екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, члени екіпажів повітряних і морських, річкових суден, члени поїзних і локомотивних бригад;

інструктори збройних сил держав – членів НАТО та держав – учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил;

діячі культури за запрошенням закладу культури разом з однією особою, що супроводжує кожного з них;

особи, що здійснюють перевезення гемопоетичних стовбурових клітин для трансплантації;

особи, які мають негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, який проведено не більш як за 48 годин до перетину кордону;

4) особи, які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім таких осіб, якщо немає підстав уважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою:

особи, які не досягли 12 років;

працівники представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні;

особи, які мають намір вступити до закладів освіти, розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

здобувачі освіти, які навчаються в закладах освіти, розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, інших законних представників чи інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікуни, піклувальники або інші законні представники, які супроводжують осіб, зазначених в абзацах четвертому і п’ятому цього підпункту;

5) особи з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Питання щодо обслуговування, обстеження та лікування в медичних установах структури МВС членів сімей військовослужбовців Національної гвардії України, які загинули під час проведення АТО/ООС.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Порядок обслуговування певних категорій осіб, яким установлено право на медичне забезпечення (обслуговування) відповідно до законодавства, та порядок їх прикріплення до закладів охорони здоров’я МВС визначено Інструкцією про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров’я МВС, затвердженою наказом МВС від 03.06.2016 № 462 (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 липня 2016 року за № 912/29042.

Тому для отримання направлення на лікування зазначеним категоріям необхідно звертатися до закладів охорони здоров’я МВС, а саме ДУ ТМО МВС, в областях яких вони мешкають.

Питання щодо лікування та оздоровлення в санаторно-курортних закладах структури МВС членів сімей військовослужбовців, які загинули під час проведення АТО/ООС та при виконанні службових обов’язків у лавах Національної гвардії України та внутрішніх військ. 

На цей час до Верховної Ради України внесено проєкт Закону України від 18.02.2020 № 3083, погодження якого дозволить у подальшому вирішити питання отримання безоплатних путівок зазначеної вище категорії осіб на санаторно-курортне лікування в закладах охорони здоров’я МВС.

Інформуємо також, що члени сім’ї загиблого мають право на отримання безоплатних путівок на санаторно-курортне лікування один раз на два роки в медичних закладах Національної гвардії України відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 27 квітня 2011 року № 446.

Для отримання санаторно-курортної путівки такі особи мають звертатися до військової частини за місцем проходження військової служби загиблого та надавати такі документи:

– заяву про надання санаторно-курортного лікування;

– копію 1, 2 сторінок паспорта та місця реєстрації;

– довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (форма № 070/о);

– копію свідоцтва про народження дитини – при отриманні путівки для дитини загиблого (померлого);

– довідку Управління праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві державної адміністрації про забезпечення санаторно-курортними путівками в попередньому та поточному році;

– копію посвідчення «Член сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни»;

– копію пенсійного посвідчення.

Крім цього, зазначаємо, що в структурі Національної гвардії України є два санаторно-курортні заклади׃

Медичний центр «Нові Санжари» загально-терапевтичного профілю (адреса: провулок Курортний, 44, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300);

Медичний реабілітаційний центр «Тополя», який спеціалізується на лікуванні органів дихання та опорно-рухового апарату (адреса: бульвар     Золотий Берег, 97, смт Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67772).

Проведення військово-лікарської експертизи кандидатам на військову службу за контрактом та військовослужбовцям. 

Порядок направлення на ВЛК кандидатів на військову службу за контрактом та військовослужбовців здійснюється відповідно до наказу МВС від 03.04.2017 № 285 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС».

  1. Кандидати на військову службу та військовослужбовці проходять медичний огляд у ВЛК, розташованих за місцем дислокації військових частин НГУ, відповідно до наказу МВС від 03.04.2017 № 285 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС» та наказу МО України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
  2. Кандидати на військову службу за контрактом та військовослужбовці, які направляються до ВЛК для проведення військово-лікарської експертизи, надають направлення, підписане командиром військової частини, медичну та службову характеристики, іншу необхідну медичну документацію.

В окремих випадках медичний огляд проводиться іншими ВЛК (за місцем проживання) згідно з направленням командира військової частини (начальника управління, закладу, установи).

  1. Особи, що проходять медичний огляд, надають до ВЛК оригінал документа, що посвідчує особу (службове посвідчення (паспорт), військовий квиток чи приписне свідоцтво).
  2. Перед медичним оглядом проводяться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітини, електрокардіографія, загальні аналізи крові та сечі, аналіз крові на цукор, обстеження на сифіліс (реакція Вассермана), гепатити В, С та ВIЛ-інфікування, для осіб старше 40 років – вимірювання рівня внутрішньоочного тиску.
  3. Кандидати на військову службу за контрактом можуть надати документально оформлені результати зазначених обстежень, проведених протягом одного місяця до медичного огляду ВЛК.
  4. Медичний огляд осіб у ВЛК проводиться з обов’язковим обстеженням лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, стоматологом, психіатром та лікарем-психологом або практичним психологом закладів охорони здоров’я МВС.
  5. За наявності показань особи, що проходять лікарську експертизу, направляються до інших спеціалістів, а також на додаткові обстеження, необхідні для достовірної діагностики виявленої патології.
  6. У разі виникнення необхідності ВЛК може запропонувати особі, що проходить військово-лікарську експертизу, амбулаторне або стаціонарне обстеження в закладах охорони здоров’я МВС або стаціонарне (амбулаторне) обстеження у інших закладах охорони здоров’я.
  7. Дані амбулаторного медичного огляду ВЛК заносяться до Акта медичного огляду, до якого додаються результати спеціальних (лабораторних, рентгенологічних, інструментальних тощо) обстежень, протокол попереднього та періодичного психіатричних оглядів, який заповнює лікар-психіатр закладу охорони здоровя МВС, висновок за результатами психологічного обстеження, протокол психофізіологічного обстеження, довідки про раніше проведені щеплення, витяг з медичної карти амбулаторного хворого з місця медичного обслуговування та інші документи, що можуть підтверджувати експертну постанову.
  8. У разі незгоди особи, що проходила медичний огляд, із постановою штатної ВЛК, вона може оскаржити її у ЦВЛК, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Управління кадрової роботи

Нагородження відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» особового складу, який був звільнений та не нагороджувався

Питання вирішується позитивно.

Особовий склад, який брав участь в антитерористичній операції та не був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» звертається із заявою до Головного управління Національної гвардії України або до командира військової частини за попереднім місцем проходження служби з клопотанням про нагородження його даною відзнакою та надає копії паспорта та посвідчення УБД для відпрацювання списків осіб, представлених до нагородження даною відзнакою передбачених Указом Президента України від 17 лютого 2016 року № 53 на основі яких здійснюється нагородження.

Нагородження здійснюється:

–   у Головному управлінні Національної гвардії України;

–    у військовій частині за попереднім місцем проходження служби;

у військовій частині за місцем проживання колишнього військовослужбовця за територіальним принципом.

Переміщення військовослужбовця військової служби за контрактом з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження військової служби

Для вирішення питання стосовно переміщення військовослужбовця військової служби за контрактом з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження військової служби йому необхідно в установленому порядку з рапортом звернутися до командування військової частини за місцем проходження служби.

Крім того, військовослужбовцю необхідно в установленому порядку звернутися до командира військової частини, у якій він бажає проходити військову службу, для з’ясування обставин та підстав для переміщення, а також вивчення його морально-ділових та професійних якостей.

Підстави для переміщення визначені пунктами 82, 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Надання інформації щодо дострокового звільнення військовослужбовця строкової військової служби за сімейними обставинами

Військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів “б”“в”“г” частини другої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, а саме:

– за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;

– за сімейними обставинами – у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати;

– у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Для вирішення питання стосовно дострокового звільнення звільнення в запас за сімейними обставинами на ім’я командира військової частини, у якій проходить військову службу військовослужбовець, повинно надійти рапорт військовослужбовця або заява від його родичів про дострокове звільнення в запас.

У разі надходження даного рапорту або даної заяви командир військової частини зобов’язаний надіслати у триденний строк до відповідного військового комісаріату за місцем проживання сім’ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

Районний військовий комісар, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду обласному військовому комісару.

Обласний військовий комісар зобов’язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами обласний військовий комісар надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від обласних військових комісарів акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов’язаний:

1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов’язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.

Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування – начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;

2) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця у зв’язку зі зміною сімейних обставин, пов’язаною з народженням у нього дитини, прийняти рішення про звільнення військовослужбовця в запас;

3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь обласному військовому комісару (заявнику) із зазначенням причин відмови (пункти 213 та 214 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008).

Для дострокового звільнення військовослужбовців строкової військової служби із служби за станом здоров’я військовослужбовцям необхідно пройти медичний огляд військово-лікарськими комісіями з питання придатності до військової служби, за направленням командира військової частини, у якій проходить військову службу військовослужбовець (підпункту «а» пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800).

Фінансово-економічне управління

Про надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року  № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у зв’язку з визнанням нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та набранням сили рішенням Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 про визнання протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України у відмові Кіріші М.С. у підготовці та надання довідки до територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від    13 лютого 2008 року № 45 (далі – Порядок), довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, готуються уповноваженими органами на підставі списку осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, згідно з пунктом 2 Порядку складаються головними управліннями Пенсійного фонду України та подаються до органів, які уповноважені  рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Довідка про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018 може бути підготовлена після надходження  від органу Пенсійного фонду України списку осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Підготовка довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України до 07 листопада 2015 року, належить до компетенції уповноваженого органу Міністерства внутрішніх справ України.

Управління розквартирування і капітального будівництва логістики

Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями

Закони України:

«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

«Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»;

«Про приватизацію державного житлового фонду»;

постанови Кабінету Міністрів України:

від 29 серпня 2002 року № 1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил»;

від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»;

від 26 червня 2013 року № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень»;

від 02 вересня 2015 року № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян»;

накази Міністерства внутрішніх справ України:

від 28.07.2007 № 278 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 серпня 2007 року за № 942/14209;

від 06.04.2009 № 150 «Про затвердження Порядку оренди та оплати орендованих житлових приміщень у Національній гвардії України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 квітня 2009 року за № 389/16405;

наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404;

наказ командувача Національної гвардії України від 11.03.2019 № 135 «Про створення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні Головного управління Національної гвардії України та затвердження Положення про нього».

Юридичне управління

Військовослужбовцями-жінками Національної гвардії України неодноразово порушуються питання щодо виплати компенсації за невикористані дні  відпустки, що передбачена статтею 19 Закону України «Про відпустки» (додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи), зокрема при їх звільненні з військової служби

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Статтею 24 зазначеного Закону України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Разом з тим пунктом 19 статті 10-1  Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» надання зазначеної соціальної відпустки припинено.

Водночас абзацом третім пункту 14 статті 10-1 цього Закону України передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Беручи до уваги вимоги зазначених законодавчих актів, припинення надання додаткових видів відпусток в особливий період не означає припинення права на таку відпустку чи її компенсації при звільненні.

Крім того, чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки чи соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки». Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, то має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпустки.

Питання набуття громадянами України, у тому числі, учасниками бойових дій, земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

На підставі частини шостої вказаної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Для того, щоб графічні матеріали відповідали вимогам статті 118 Земельного кодексу України і вважалися зрозумілими та належними, рекомендуємо заявнику подати роздруківку із Публічної кадастрової карти України, на ній окреслити межі та вказати площу земельної ділянки, яку він планує приватизувати в межах безоплатних норм. Звичайно у цієї земельної ділянки не повинен бути інший землевласник чи землекористувач, а її цільове призначення має відповідати статті 121 Земельного кодексу України. 

Перейти до вмісту