Перша ротація нацгвардійця на позивний Півас відбулась у 2016 році. Тоді він потрапив під Авдіївку.
«Мені тоді казали «Там все нормально буде…» і через дві години я вже потрапив під обстріл. Так я почав швидко «вникати» в суть справ, бо якщо цього не зробити, то ти сто відсотків перший «200». Але на моєму шляху «вникали» всі дуже швидко в таких ситуаціях», – розповідає про свій перший бойовий досвід гвардієць Півас.
У перші години повномасштабного вторгнення рф на територію України у воїна, як і у багатьох, не було чіткого розуміння всього масштабу бойових дій.
«Я прибув до бригади, отримав набої і ми виїхали на точку виконання завдання. Я розумів, що все, що в мене є це командир роти і 20 строковиків, які до 24 лютого виконували кардинально інші завдання. Після прибуття на точку вранці ми відразу отримали «пакет» градів – так мій підрозділ зустрів війну», – згадує нацгвардієць.
Згодом надійшла інформація про набір добровольців на схід і молодий командир приєднався до ротної групи як командир взводу.
«Першу ніч ми ще на «відтяжці» більш-менш нормально переночували, а вранці відразу отримали інтенсивний бій. Росіяни перли й перли і тут мені кажуть, що все – нема б\к. Я почав виходити на сусідні позиції, діставав набої, з дуже великими зусиллями, під обстрілами, хлопці їх дотягли на позиції – а бій вже 5-6 годин йшов і не зупинявся. За перший день в моєї групи тоді пішло приблизно 16 тисяч набоїв і це тільки 5.45 калібру», – каже Півас.
Окрім ідеального розуміння ситуації та полі бою та швидкого прийняття рішень на думку Піваса кожен командир повинен мати надзвичайну психологічну стійкість.
«Дуже важко коли хлопці виконують завдання, ти керуєш боєм, ворог раптово починає артобстріл і тут по рації кричать прізвища твої хлопців і «300, 300, 200..». Це дуже важко, дуже давить морально. Яким би кожен з нас вмілим не був – це війна і, на жаль, втратам запобігти неможливо», – наголошує гвардієць.
Під час одного з боїв поблизу гвардійця розірвався снаряд і він отримав акубаротравму.
«Після контузії дуже важко було, перший тиждень взагалі не розмовляв. Зараз тільки головні болі залишились, немов хтось двома руками стискає, незрозумілі страхи з’являються. Я до цього контузій не мав «щастя» отримувати – це мій перший досвід. Перші дні я не міг усвідомити, що я в безпеці, мене лікують – це були постійні панічні атаки», – пригадує Півас.
Зараз стан гвардійця нормалізувався і він продовжує проходити службу в Нацгвардії.
«Якщо хтось «втомився» від війни й думає, що буде АТО 2.0 і просто «солдатики» будуть їздити на ротації в Донецьку область, а всі інші просто «відпочивати», то він дуже сильно помиляється. З тим озброєнням, що використовується, даний конфлікт вже не вийде заморозити чи зупинити – закінчити його можна буде лише в бою», – вважає військовий.
Військовослужбовці Національної гвардії України беруть участь у відсічі збройної агресії на всіх рубежах і напрямках, де ведуться бойові дії.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
