Як працює група розвідки на фронті та чим їхня робота відрізняється від піхотинців, – секретами поділиться воїн бригади швидкого реагування «Рубіж» Північного об’єднання на позивний Чайка.
Вилазки в сіру зону чи тил окупантів – звична справа для наших розвідників. Для них немає доброї чи поганої погоди – вони завжди напоготові.
«Не мають значення ні спека, ні холод, ми тренуємося, щоб бути витривалими. Доводиться багато ходити, тож з собою беремо по 3 літри води, не більше. Цього, звісно, мало в таку спеку, але є побратими з піхоти, суміжних підрозділів, які допомагають. Ми вчимося обходитися меншим», — запевняє Чайка.
Подібні вилазки тривають щонайменше кілька діб. Їх результатом можуть стати не лише зібрані розвіддані, але й звільнені у важких боях цілі позиції.
Підрозділ Чайки вже може похизуватися цікавою колекцією здобутих трофеїв:
«Найцінніше – радіостанції та планшети. Також — паспорти, контракти з армією рф, зброя та найбільше — документів про судимість. Дуже багато колишніх вʼязнів рф відправляє «мʼясом» на штурми».
І хоч за плечима Чайки вже величезний бойовий досвід, розвідник зізнається, що на кожну задачу йде, як вперше, – максимально концентрується та думає над кожним кроком.
«1 кілометр можна йти й 5 годин. Залежить від ситуації. Памʼятаю, як вперше, вже в складі розвідки, заходив на позиції, почався обстріл, міни лягали за 50 метрів. Я прорахував їхню приблизну частоту і ми рухалися та лягали з відповідною частотою, такими перебіжками дісталися позицій».
Та найголовніше у роботі, запевняє розвідник, – хороший та надійний колектив. Якщо ви теж в пошуках свого підрозділу і хочете працювати з професіоналами своєї справи – заповнюйте анкету на http://join.ngu.gov.ua/
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
