Наш герой, боєць з позивним Майстер – моряк, який відмовився від омріяної пропозиції бути капітаном далекого плавання, натомість обрав шлях захисника України, заради майбутнього наших дітей він приєднався до лав Нацгвардії.
«24 лютого застало мене в рідному Херсоні. Спочатку я думав, що то злива, але після другого прильоту по Чорнобаївці зрозумів – розпочалася справжня війна, в яку не хотів вірити до останнього, але зрозумів, що це неминуче», – розпочав свою розповідь Майстер.
Як і всі херсонці він не сидів склавши рук – одразу почав протистояти окупантам виходячи на вулиці без зброї в руках та показувати, що на нашій рідній землі їм не раді.
«Мені пощастило народитися в Україні, на рідній Херсонщині, а ці нелюди ще більше підігріли любов до моєї Батьківщини. З перших днів почав активно брати участь у мітингах проти окупаційної влади. Ми тисячами виходили з голими руками проти солдата зі зброєю. Їхня техніка та БТРи нас не лякали», – боєць пригадує перші дні окупації рідного Херсону.
З дитинства чоловік мріяв про море, тому у 2013 році закінчив Керченський державний морський технологічний університет (КДМТУ), пробув на посаді старшого майстра більш як 12 років, але життя внесло свої корективи…
«Маючи диплом капітана, в середині березня цього року мені надійшла омріяна пропозиція – стати на посаду капітана далекого плавання на суднах торговельного флоту. Але з початком повномасштабного вторгнення я без зволікань відмовився, вирішивши захищати свою країну від ворога», – розповідає Майстер.
Наш герой до останнього боровся за своє рідне місто мітингуючи на вулицях та у складі муніципальної варти. Але як тільки з’явилась можливість, відразу пішов до військкомату, де був розподілений до лав Національної гвардії України. Командування побачило в ньому лідерські якості та прийняло рішення запропонувати посаду командира відділення.
«Після того, як мене запитали чи хочу поїхати на навчання – я без вагань погодився, адже нові знання та організація роботи в колективі – це моє. У висококваліфікованих інструкторів, які про війну знають не з чуток, я отримав колосальний і дуже потрібний на даний час досвід», – ділиться своїми враженнями гвардієць.
Звичайний чоловік, який ніколи не думав про кар’єру військового, зміг організувати злагоджений та дружній колектив, а зараз впевнено керує своїм відділенням та передає набуті знання підлеглим.
«Мені є заради чого боротися – я батько і хочу, щоб мої діти жили у вільній та квітучій Україні. Наше майбутнє у наших руках! Вірю в нашу Перемогу та нашу армію!» – ділиться планами на майбутнє Майстер.
Завдяки таким вмотивованим людям, справжнім патріотам своєї Батьківщини як наш герой, ми кожної хвилини невпинно наближаємось до неминучої Перемоги.
