Старший сержант Володимир Мєльков пов’язав своє життя з військовою справою 20 років тому. Тоді він потрапив на службу у 5 Слобожанську бригаду строковиком і вирішив залишитися проходити службу за контрактом. Як і усі кадрові військові нацгвардієць побачив війну на власні очі вже зранку 24 лютого.
«Ми до останнього не вірили, що він[президент рф] на це піде. Але морально готувалися до найгіршого», – зазначає Володимир.
Про те, що так званий «братський народ» вирішить руйнувати домівки та вбивати цивільних у Володимира були також інші причини не вірити. Чоловік народився у Ростовській області. Його батько покинув сім’ю, коли Володимиру був лише рік. Мама разом з 3 дітьми переїхала до Херсонської області. Деякі з родичів залишилися по російську лінію кордону, спілкування з ними сім’я Володимира перестала ще у 2014 році.
«Між нами постало дуже багато непорозумінь. Ми наче розмовляли на інших мовах. 8 років тому війна поставила крапку у родинних стосунках», – ділиться нацгвардієць.
В ніч на 5 березня охороняв периметр військового містечка, як раптом побачив величезний спалах та звук літака.
«Напарник передав по радіостанції, що до містечка наближається літак. Далі я усе пригадую як у тумані. При вході до укриття я відчув удар – потім зрозумів, що під час авіаудару отримав поранення ноги. Мене відправили спочатку до шпиталю, а далі евакуювали у медичний заклад до більш безпечного міста».
Лікарі поставили нацгвардійця на ноги за 1,5 місяця. З травня він продовжує виконувати службові завдання у складі підрозділу НГУ.
«Після поранення я серйозніше став ставитися і до війни, і до життя. Бо коли тебе це оминає, ти ставишся до життєвих процесів легковажніше. Вдячний лікарям, що повістю відновився та став у стрій», – ділиться Володимир.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та відповідно до Указу Президента України старший сержант Володимир Мєльков нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
