У старшого лейтенанта це була перша ротація у зону ООС. Та вже через місяць боєць потрапив в епіцентр поля бою. У свої 22 роки він вів за собою підрозділ, що боронив Донеччину. Щоб мотивувати своїх хлопців він першим вступав у бій, адже ніщо так не додає віри й мужності, як приклад командира.  В одному з боїв Петро був важко поранений і певний час його вважали загиблим. Та завдяки побратимам і професійним медикам Петро вижив.

Історія гвардійця, що вражає. Про прагнення Петра продовжувати захищати Батьківщину навіть після численних поранень дивіться у сюжеті.