Медійник Микола Щиров працював на українському телеканалі 1+1 , а також співпрацював з датським та ізраїльським ТБ. Його «очима» ви могли бачити репортажі та прямі включення з Харкова у Телевізійній Службі Новин. А напередодні повномасштабного вторгнення знімальна група 1 датського телебачення – оператор Миколай Щиров та кореспондентка Матільда Кімер виходила на патрулювання разом з нацгвардійцями.
«У ніч з 23-го на 24-те лютого ми з журналісткою поверталися зі зйомок на Донбасі. Десь біля 2 ночі я тільки приїхав до Харкова і ліг спати. О 5 ранку мене розбудив телефонний дзвінок зі словами «Почалося». Я особисто мав передчуття війни. З осені мав зібрану сумку на випадок, якщо вона почнеться. 24 та 25 лютого ми допрацювали останні дні з датським телебачення, мали включення з Харкова. 26 лютого я вже був у частині Нацгвардії», – розповідає Микола.
Зараз солдат Миколай Щиров обороняє українську Харківщину у складі підрозділу Національної гвардії. Чоловік і до цього бачив війну. З 2015 по 2019 рік він знімав першу лінію оборони Донбасу та показував європейцям жахи війни, яку розв’язала рф на українському сході. Уже тоді він познайомився з польовим побутом, у яких живуть захисники переднього краю, а також зрозумів, чому військові товаришують по-справжньому.
«Ще під час АТО ми мали передчуття, що це тільки початок і вони не зупиняться. З 2014 року вони наче запустили міну сповільненої дії. Це було лише питанням часу. Я не вагався, я знав що піду на війну. Цивільні і справді дуже відрізняються від військових. Ви приїжджаєте на зйомки до цивільних, спілкуєтесь, повертаєтеся і більше не бачитесь. З військовими ти знайомишся, знімаєш про них матеріал і дружиш ще багато часу після. Вони дуже щирі», – зазначає Щиров.
10 березня нацгвардієць одружився зі своєю нареченою Юлею прямо під час звільнення.
«Ми знали, що існує якась спрощена процедура для одруження військових, проте як вона працює не було зрозуміло. Ми з Юлею прийшли просто подати заяву, а вийшло, що нас відразу і розписали. Я був у повній екіпіровці, зі зброєю, бо це просто не можна було лишити», – ділиться нацгвардієць.
Він розповідає, що його вже декілька разів просили повернутися працювати на телебачення, адже мати перевіреного фіксера-оператора у зоні бойових дій для медійників на вагу золота. Проте він змінив камеру на стрілецьку зброю виваженим рішенням і тому категорично відповідає: «Своїй країні я потрібен зараз найбільше».
Після перемоги Микола Щиров мріє повернутися до медіа сфери та знімати те, що він любить найбільше – документальні фільми.
