Нідерландське видання Nederlands Dagblad розповіло історію про танкіста та розвідника із Бригади «Червона Калина».
Головний технік танкової роти Олександр приєднався до війська більше 10 років тому. В 2014 році після строкової служби він підписав контракт. Саме тоді отримав перший бойовий досвід на сході України. Наразі разом із іншими танкістами бригади він веде бої на Покровському напрямку Донецької області.
Не можу сказати, що стати професійним військовим було повністю моїм вибором. Коли спалахнула війна – мені запропонували контракт. І от, більш ніж 10 років потому, я тут. Зараз, звичайно, бойові дії більш інтенсивні. Ми можемо працювати по п’ять-шість разів на день», – каже Олександр.
Його брат Стас – воює в роті розвідки спеціального призначення. До бригади «Червона Калина» приєднався в 2023 році. Подробиць про свою роботу багато розповісти не може. Розвідник має бути тихим, мов привид, швидким і ефективним. Його підрозділ проводить постійні професійні операції там, де ворог цього найменше очікує. Рідні брати з дитинства мають добрі відносини й сильно переживають один за одного.
Під час виконання завдань, коли я бачу на полі боя знищений танк, то починаю нервувати. Намагаюсь, за можливості, одразу зателефонувати Сашку та пересвідчитись, що з ним все добре. Війна зараз жорстока, йде постійна гонка технологій, небо перенасичене дронами, які несуть небезпеку», – каже Стас.
Олександр упевнений, що окрім досвіду велику роль на війні відіграє удача.
«Сподіваюсь, що моя удача буде зі мною поряд якомога довше», – каже він. Гвардієць згадує випадок, який назавжди врізався йому в пам’ять. Його завданням було евакуювати підбитий танк із поля бою. Машину вразив ворожий FPV-дрон, екіпаж загинув миттєво.
Мені треба було вивезти загиблих побратимів із поля бою. Я заліз у танк і побачив їхні тіла. Подивившись на них, я сказав: «Брати, я буду вашим водієм у цій останній для вас подорожі», – згадує він.
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
