Сержант Дмитро служить у 5 Слобожанській бригаді «Скіф» Національної гвардії України з 2019 року. За цей час змінювалися завдання, умови служби та сама реальність, у якій доводиться працювати українським військовослужбовцям. Незмінною, за словами гвардійця, залишається його мотивація – відповідальність за свою державу, побратимів і людей поруч.
Дмитро родом зі Змієва, що на Харківщині. Свій військовий шлях він свідомо обрав у 2019 році, коли підписав контракт і розпочав службу у 5 Слобожанській бригаді «Скіф».
Перші роки його служби були пов’язані переважно з охороною громадського порядку. Разом із побратимами Дмитро забезпечував безпеку громадян та ніс службу на визначених об’єктах.
Початок повномасштабного вторгнення Дмитро зустрів удома. Про напад Росії дізнався в перші години. Попри невизначеність, довго вагатися не довелося – він зібрав необхідні речі та вирушив до свого підрозділу.
Я був удома, коли все почалося. Звичайно, спочатку було незрозуміло, що саме відбувається, але довго думати не довелося. Зібрав необхідні речі, сів і поїхав на службу. Я розумів, що треба бути у своєму підрозділі, бо там побратими, там твоє місце і там на тебе чекають. Треба було виконувати поставлені завдання», – говорить Дмитро.
Одним із перших завдань після початку повномасштабної війни стала охорона важливих державних об’єктів. На цьому напрямку гвардієць провів близько двох місяців.
Згодом разом із побратимами Дмитро почав виконувати службово-бойові завдання на інших напрямках. Одним із них стала служба поблизу населеного пункту Благодатне. Там військовослужбовці облаштовували спостережні позиції та цілодобово контролювали обстановку.
Ми виставляли спостережні пости, облаштовували позиції й постійно стежили за обстановкою. Звідти було видно позиції противника, тому розслаблятися там не можна було ні на хвилину. Постійно потрібно було дивитися, слухати, аналізувати, що відбувається навколо. Там я прослужив близько двох місяців. Це був хороший досвід, тому що вчишся бути уважним до кожної деталі», – розповідає гвардієць.
Після цього були нічні чергування, служба на постах і блокпостах. Із початку 2023 року Дмитро продовжив виконувати завдання на блокпостах.
Така служба потребувала постійної уважності та здатності швидко оцінювати ситуацію. Гвардійці перевіряли документи й транспорт, стежили за дотриманням визначених правил та реагували на підозрілу поведінку.
Для військовослужбовця на блокпосту важливими можуть бути різні деталі: поведінка людини, її реакція на запитання або невідповідності у відповідях. Саме уважність допомагає вчасно помітити те, що потребує додаткової перевірки.
На блокпостах затримували людей, перевіряли документи, оглядали транспорт. Треба було уважно дивитися на все: як людина поводиться, як відповідає на запитання, чи не нервує без причини. Буває, що зовнішній вигляд або поведінка одразу викликають підозру. Людина може смикатися, нервувати, уникати погляду, плутатися у відповідях – і на такі речі потрібно звертати увагу. Ти не можеш просто пропустити це повз себе, тому що відповідаєш за безпеку», – розповідає Дмитро.
За роки служби Дмитро стикався з різними ситуаціями – від звичайних чергувань до моментів, коли небезпека була зовсім поруч. Один із таких епізодів він пам’ятає особливо добре.
Був момент, який я точно не забуду. Приблизно за 200 метрів від мене впали чотири ракети С-300. Коли це відбувається так близько, ти вже не думаєш про щось зайве. Є тільки усвідомлення того, що все може змінитися за кілька секунд. Ти розумієш, наскільки близько небезпека і наскільки важливо в такі моменти зберігати холодну голову. Таке запам’ятовується на все життя», – пригадує гвардієць.
За роки служби змінилося багато – завдання, умови та характер війни. Проте Дмитро говорить, що його головна мотивація залишилася незмінною.
Моя мотивація – патріотизм. Це моя країна, моя земля. Я тут народився, тут моя родина, мої близькі. Я не хочу, щоб на цій землі господарював хтось інший. Тому вважаю, що кожен має робити те, що може, щоб захистити свою державу. Я свій вибір зробив ще у 2019 році, коли підписав контракт. Зараз, під час війни, цей вибір для мене став ще більш усвідомленим», – наголошує Дмитро.
Військова служба для нього – це щоденна робота, яка потребує витримки, відповідальності та готовності діяти в різних обставинах. За шість років служби Дмитро пройшов шлях від завдань з охорони громадського порядку до виконання службово-бойових завдань в умовах повномасштабної війни.
За ці роки багато чого змінилося. Коли тільки приходив на службу, не міг уявити, що доведеться пройти через повномасштабну війну. Але зараз я вже не уявляю себе осторонь. Є побратими, є завдання, є країна, яку треба захищати. Поки ми стоїмо, працюємо і тримаємо свої позиції, ми робимо те, що від нас залежить. Хочу, щоб Україна залишалася Україною, щоб моя земля була вільною і щоб мої близькі могли жити тут спокійно. Поки є сили – буду служити й робити все, що від мене залежить», – підсумовує військовослужбовець.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
