Надійність людини перевіряється в критичних умовах і не потребує зайвих уточнень. Це вже стало аксіомою серед тих, хто став на захист України, прийшовши до частин Нацгвардії добровольцями. Надійність відрізняє вмотивованого чоловіка від того, якого військкомат заштовхав в армію задля виконання плану.
Про нашого наступного героя Сергія ми вперше почули від побратима, про якого розповідали раніше. Під час спогадів про бої у Серебрянському лісі, про наших хлопців, про реалії бойових дій взимку, по вуха в піску, під постійним вогнем противника, наш співрозмовник згадав і Сергія. Описав його саме, як надійну людину. Тоді ці слова звучали ненавмисно, тема була іншою, але характеристика, наведена простим солдатом на адресу офіцера, звучала щиро: “Він нормальний, правильний”.
Сергію 44 роки, він старший лейтенант 5 Слобожанської бригади НГУ. Навчався у Харківському національному університеті імені Василя Каразіна, там же закінчив військову кафедру – таких офіцерів раніше жартома називали «піджаками» – військове звання є, а бойовий досвід відсутній. Нашого героя це не бентежило, у нього була улюблена робота в поліграфії, кохана дружина та син. Справжня військова служба прийшла у життя Сергія згодом.
Ми зустрілись на полігоні під час тренувань, подовжили спілкування у транспорті, яким добирались з полігону до місця розташування підрозділу, а завершували інтерв’ю вже у пункті дислокації. Сергій відразу приємно дивує своєю розважливою стриманістю та інтелігентністю. Прямокутні окуляри, які наш герой постійно тре серветкою, підкреслюють перше враження. Коротка сива борода, неслухняна зачіска, чашка натуральної кави поруч із сигаретою та постійна заклопотаність – так, здається, виглядав Сергій і в мирному житті. Змінилася лише форма одягу та додалася втомленість у погляді від постійного недосипання.
“Моє улюблене хобі – це збирання моделей військової техніки. Займаємося цим разом із сином, у нас спільний інтерес та спільна колекція. Звідси мій позивний — Моделіст, – розповідає гвардієць. – Але зараз не часто так звуть, більше по прізвищу, бо Сергіїв у нас доволі багато».
Після невеличкої паузи наш співрозмовник зауважує, про своєрідний гумор долі. Говорить, що його хобі – той випадок, коли треба було бути більш обережним зі своїми бажаннями та вподобаннями, більша частина з яких так чи інакше стосуються мілітаризму. Окрім пластмасових клеєних літаків і танків Сергій давно захоплюється історичною реконструкцією Другої світової війни, а на його комп’ютері й досі встановлена “World of Tanks” – популярна гра про танкові баталії «Світ танків».
“Я пішов на військову кафедру в універі задля того, щоб не потрапити в армію, – посміхаючись пояснює Сергій, – але так сталося, що армія в мене зараз скрізь. І вже доволі давно”.
Здобута військова спеціальність у сфері радіоелектронної боротьби у 2017 році «агукнулася» офіцерові запасу призовом на півтора року до Житомирського інституту Корольова на курси підвищення кваліфікації та подальшою службою в ЗСУ в одній з бригад транспортної авіації. Сергію поталанило потрапити у перший набір з 1000 офіцерів зі всієї України.
Далі – ковідні буремні роки та повномасштабне вторгнення. 24 лютого 2022 року Сергій знов пішов до військкомату, але цього разу довелося замість пікселя вдягнути вже оливковий однострій НГУ.
“Перші місяці були дієві, я став кулеметником і ми з побратимами-гвардійцями у північній частині Харкова та Харківської області зустрічали колони “асвабадітєлєй”. Стріляв, бігав, закопувався і так по колу знов і знов”., – пригадує Сергій.
На прохання пригадати щось визначне з того періоду, чоловік запалює цигарку та довго думає.
“Передали по рації, що треба мобільно висунутися в заданий квадрат для перехоплення та протидії … ну, як завжди, … сиджу, чекаю броню, – зі значними паузами починає свою розповідь Моделіст. – Чую – несеться. Я вискакую і стрімголов біжу до місця завантаження. Але техніка пролетіла повз, зупинилася, висунувся солдат, щось прокричав і все, броня помчала далі. Я стою і гадаю, чого б це так…, та нарешті здригаюсь, бо стовбичу в повний зріст на відкритій ділянці, по якій багато разів прилітало і тут має бути все пристріляне. Але все нормально, назад теж добіг цілий”.
Сергій знов замовкає. Так само мовчки заварює філіжанку кави та продовжує свою розповідь.
“Перший період бойової діяльності щодня лишав яскраві спогади. З часом все забувається, лише уривки розрізнені. Як от момент про хлопця, який під час нальоту заховався під табуретку. Це було страшно, я і досі не збагну як він там «угніздився» у бронежилеті та в шоломі”.
Взимку минулого року, вже перебуваючи на офіцерській посаді, брав участь у боях під Кремінною, де керував обороною одного з відділень, прибувши до своїх хлопців з підкріпленням під час ворожої атаки. Прийнявши бій із ворогом, що мав велику чисельну перевагу, Сергій був серйозно поранений після близького вибуху. Не дивлячись на максимально можливий в тих умовах захист, декілька уламків досягли мети, та навіть після того Сергій не припинив бій, подавав побратимам гранати та коректував вогонь.
В липні 2023 року вже старший лейтенант Моделіст був нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня.
Війна триває, служба Сергія продовжується. Дружина з сином чекають на нього вдома, улюблена фантастика та незібрані коробки з новими моделями лежать на полицях, син без батька їх не чіпає.
Раптово Сергій сідає рівно та каже: “Найбільше я боюся передати цю війну сину, тож маємо перемогти!”
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ
