“Спорт – це те, що надихає і мотивує мене рухатись далі”: спецпризначенець Нацгвардії тренується після поранення (ВІДЕО) - НГУ

Написання матеріалу про цього бійця почалося з відео в одній із соціальних мереж. На ньому молодий хлопець, маневруючи на одній нозі дуже професійно відпрацьовував удари по боксерській груші. Репост відео зробив його побратим, який написав слова підтримки, що надихають.

Боксером з відео виявився Михайло. Він – спецпризначенець. У квітні мине два роки, як він приєднався до бійців загону спеціального призначення Омега Нацгвардії України. За місяць до повномасштабної війни він тільки повернувся зі сходу. І вже 24-го лютого разом з усіма вирушив звільняти від окупантів спочатку Київщину, потім Чернігівщину, а далі Донеччину. Він майже рік провів у боях за Україну у різних її куточках.

У грудні 2022, під час зачистки однієї з позицій окупантів на Донеччині Михайло підірвався на міні. Частину лівої ноги він втратив одразу, увесь час перебував у свідомості. Батьки дізнались про це лише після того, як його привезли до Львова.

«Не хотів говорити батькам, поки був далеко. Я хотів, щоб вони почули, що я у доброму настрої і позитивний. Не хотів, щоб вони хвилювалися», – говорить Михайло.

Про те, що він відчув після того, як втратив ногу, Михайло говорить дуже відверто. У його голосі не чути переживання:

«Людина, яка свідомо йде на війну, вже готова до будь-якого результату щодо власного життя та можливих важких наслідків. Коли відійшов, усе осягнув, подумав: «ну, могло бути і гірше». Втрата кінцівки – це не кінець мого життя. Зараз я пройду реабілітацію, встану на протез, повернусь на службу і продовжу тренування. Моє життя буде майже таким, як і до того».

Поспілкуватись з Михайлом наразі можна було лише телефоном – він перебуває на реабілітації та готується до тимчасового протезування. Але навіть через мобільний зв’язок відчувалось з яким захопленням він говорить про спорт, побратимів і про військову службу.

«Спорт – це те, що виховувало в мені характер. Я багато років ним займався. Я повернувся до нього одразу, як тільки зміг встати на ноги. Вдячний своєму життю, що я зміг надбати стільки хороших друзів. Саме вони мене дуже підтримують. Вони і, звісно, батьки. Але спорт – це те, що надихає і мотивує мене рухатись далі».

Михайло – справжній воїн. Він самовіддано боровся з окупантами й після реабілітації планує продовжувати цю боротьбу. Він бореться з травмою і практично її поборов, адаптувався як фізично, так і психологічно. Бореться з фізичними обмеженнями й попри все займається спортом. Боротьба Михайла продовжується, як і боротьба українського народу. Приклад Михайла надихає, обнадіює і вселяє віру в нашу перемогу.

Перейти до вмісту