Кожна одиниця техніки у військових частинах, що ведуть бойові дії проти російських окупантів на найгарячіших напрямках Донеччини та Луганщини – на “вагу золота”. Спеціалісти ремонтно-відновлювального підрозділу 15-го Слов’янського полку роблять неможливе, аби пошкоджена “броня” знов стала боєготовою.
Обсяги ремонтних робіт величезні – працюють з бронетехнікою та автотранспортом, трофейними та українськими зразками. До того ж гвардійцям доводиться постійно ризикувати власним життям під час евакуації техніки з переднього краю нашої оборони.
“Мені доводилось ремонтувати безліч машин раніше. Тому я опинився у батальйоні спеціального призначення “Донбас”. Без бронетехніки – на фронті ніяк! Намагаємось ремонтувати усе в найкоротші терміни, бо моїм побратимам потрібна “броня” та прикриття. За цей час я багато надивився! Зі своїм екіпажем ми були у Куп’янську, Волоховому Яру, Тернах та під Кремінною – це ті найгарячіші точки, які я перерахував. Зазвичай ми туди відправлялись на “зачистку” місцевості від окупантів. У таких випадках несправності – звичайна справа. Врешті, усі інструменти завжди знаходяться у БТРі. Тому можу розібрати, подивитись і вже проаналізувати наскільки усе критично навіть, посеред лісу, попри вибухи!” – розповідає гвардієць Олександр. Йому 26 років, він з Донецької області, до повномасштабного вторгнення працював на шахті, був водієм.
“Лише протягом останніх 4 місяців ми поставили у стрій щонайменше півсотні одиниць бронетехніки чи колісних машин. Також за цей час з “нуля” евакуювали чи перевезли удвічі більше транспортних засобів. Усім зрозуміло й без пояснень, що це колосальний труд, із яким наша команда військових ремонтників успішно впоралася. Я краще не буду спати дві доби, але відправлю техніку для підтримки своїх побратимів, на передовій” – каже гвардієць Тракторист. Йому 27 років, він з Харківської області. Таке псевдо отримав, бо колись працював у агросекторі. Служить в Національній гвардії України з 2019 року. З початку повномасштабного вторгнення військовослужбовець брав участь у будівництві укріплень околиць Слов’янська та інших населених пунктів, аби ворог не зміг просунутися.
Процес евакуації техніки може затягнутися на довгі години. Адже все залежить від того, наскільки замінована територія, де потрібно її забрати, від часу доби, погодних умов, стану ґрунту.
“Військові такелажники завжди сильно ризикують. Проте від нашої спільної роботи залежить боєготовність підрозділу. Тому ми зосереджуємося лише на правильній послідовності своїх дій”, – пояснює Олександр
Гвардійці-ремонтники не зважають на збиті ключами пальці, безсонні ночі, одяг в мазуті. Для них головне, щоб відремонтовані броньовані машини та автотранспорт служили якомога довше та успішно працювали на Перемогу над російськими окупантами.
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ
