Під час великої війни нашому герою з побратимами-розвідниками доводилося виконувати широкий спектр завдань – від, власне, розвідувальних – до нальотів, штурмів та утримання позицій.Основна запорука успіху – хороше планування.
«Прикладом є один з наших нальотів в тил противника. Готувалися ретельно – довго ходили в розвідку, поки одного разу не підібралися до самих їх позицій, вивчили обстановку, а потім форсували болото до того місця, де вони взагалі не очікували на атаку – там навіть укріплень жодних не було. Відразу «відчувалася» радянська армія – рівно о шостій ранку вони прокинулися і всі галопом вийшли курити – от тоді ми їх і накрили. Під вогонь нашого кулеметника вони з цими ж цигарками в зубах як сиділи, так і злягли. Згодом артилерія та міномети завершили «розбір» їх укріплень» – розповідає розвідник.
НА ВОЛОСИНІ ВІД СМЕРТІ
Гвардієць говорить, що небезпека та шанс розлучитися з життям постійно мали місце, проте найближче смерть підбиралася в Сєвєродонецьку.
«Ми зайняли важливий для нас спостережний пункт в одній із будівель – через деякий час мав зʼявитися шанс скорегувати нашу арту на колону бронетехніки противника, проте неочікувано для себе ми потрапили під перехресний вогонь мінометів та тієї ж артилерії. Будівля горіла повністю з нами всередині» – ділиться спогадами Раптор.
«Коли ми вийшли, я озирнувся і подивився на балкон, на якому сидів – я побачив, що нічого вже навіть і від нього не залишилося. Всередині будинку це не здавалося настільки критичним, а з вигляду ззовні складалося враження, що від мінометки я прикривався листками А4»
ЦІНА ПОМИЛКИ НА ВІЙНІ
Під час виконання одного із завдань група Раптора нарвалася на ворожу міну. Одного з гвардійців смертельно поранило, іншого поранило в артерію на нозі та сильно посікло осколками.
«Часу було критично мало і хоч мені вдалося вдало накласти турнікет, я постійно думав про те, що він може не витримати – а як виявилося потім, наш боєць вже й на той час втратив половину крові. Я зробив запит на екстренну евакуацію – його вдалося врятувати, проте мене й досі мучить сумління за те, що я міг цьому завадити. Ціна помилок на війні є дуже високою, я назавжди це запамʼятаю».
На питання, на скільки вистачить мотивації, Раптор відповідає коротко – він вважає, що росіяни закінчаться раніше.
