Він мав у своєму активі 6 років служби за контрактом, але у 2017 вирішив повернутися до цивільного життя. Однак 24-те лютого 2022 року змінило і його життя. Нацгвардієць Назар родом зі Львівщини, проте останні пів року він далеко від дому і знову зі зброєю в руках.
Попередній
Наступна
“О п’ятій ранку мені зателефонував племінник і сказав: “Увімкни телевізор та подивися новини!”. Звісно, це був шок. Я був резервістом в одній з частин Нацгвардії, тож швидко взяв необхідні речі та вже о десятій ранку був у частині. Далі бойове злагодження на Львівщині, після чого нас відправили на Сумщину”
Сумщина саме оговтувалася після звільнення від рашистської навали. Тривали стабілізаційні заходи, укріплювалися оборонні рубежі. Водночас наші бійці брали участь у бойових діях на Луганщині та Донеччині.
“Ми мусили допомагати укріплювати лінію оборони в Рубіжному. Однак місто опинилося під окупацією, і ми зайняли оборону в Новодружеську. У нас була хороша позиція – фактично ми були під прикриттям річки. Але робота ворожих мінометів була щоденним явищем. Пам’ятаю, одного дня безперервний обстріл тривав близько трьох годин”.
За понад три місяці, розповідає Назар, наші бійці змінили кілька позицій та населених пунктів. Тоді, каже гвардієць, лінія фронту змінювалася дуже динамічно. Від першого дня й донині ворог веде брудну та жорстоку війну.
“Випалена земля, зруйновані абсолютно всі об’єкти та будівлі – такою була тактика окупантів. Так вони працювали – піхота не заходила до жодного населеного пункту, доки з нього не робили суцільну руїну танки та артилерія. Фосфорні снаряди – це теж для них звичне явище. Це не зовсім здорові люди, м’яко кажучи. Для них нищити та приносити горе людям – наче найвище задоволення».
Гвардієць переконаний: окупанти – приречені на поразку, бо український народ б’ється за свою землю.
“В одному із сіл де ми тримали оборону, жила одна жіночка. Майже всі люди виїхали, а вона залишилася, бо не хотіла лишати свій дім. Хороша була жіночка, завжди поралася на городі попри постійні обстріли. А одного дня рашисти влучили прямісінько в її будинок і вбили її. Так от щоденно хочеться мстити цим окупантам – за цю жіночку, за тисячі невинно вбитих українців. І ми робимо це і будемо робити далі. Ми маємо мету і чітко її бачимо, і перемога буде за нами!”
