24 лютого 2022 року. Ця дата розділила життя українців і всього цивілізованого світу на «до» і «після». Українське військо зійшлося в нерівному бою з велетенською ордою загарбників. В бою за волю, свободу та загальнолюдські цінності. А найголовніше — за право на існування України та українців.
Ранок 24 лютого офіцер Нацгвардії Олександр зустрів на службі. Для нього він розпочався, як і для більшості українців. Йому зателефонували рідні з питанням: «Що відбувається та що робити?». Каже, що за себе та свої подальші дії переживань не було, лише впевненість:
«Шок минув швидко. Виклик був прийнятий. Ми були максимально зібрані. Командир сказав так, як воно є – почалась повномасштабна війна. Він об’єктивно, без прикрас розповів стан справ і ми розпочали виконання бойових завдань. На той день, аналізуючи вже зараз, максимально, що було можливо та що від нас залежало, я вважаю, ми виконали на всі 100 відсотків».
З початку активної фази бойових дій офіцер разом із підлеглим особовим складом неодноразово вступав у бій з противником. У квітні 2022 року зведений загін військовослужбовців Національної гвардії та один із батальйонів морської піхоти Збройних сил України брав участь у наступі в Запорізькій області, трохи згодом, наприкінці квітня, загін зайняв оборону рубежу в Донецькій області.
«Біля одного з населених пунктів Волноваського району я, визначивши бойове завдання підлеглим, разом з особовим складом загону зайняв бойові позиції. При наближенні ворога ми відкрили вогонь по противнику й в ході бою нам вдалося знищити кілька одиниць ворожої бронетехніки та живої сили», – розповів гвардієць.
Вміло розрахувавши маневри техніки, Олександр прикрив особовий склад зведеного загону та змусив зухвалого ворога відступити. Гвардійці, завдяки вмілому керівництву офіцера, разом із морськими піхотинцями мужньо відбили всі атаки російського агресора і зупинили ворожу навалу на визначеній ділянці фронту.
«Бій був протягом двох із половиною годин, то був перший такий для мене важкий бій, я втратив свого товариша. Але решту хлопців, які отримали поранення, ми евакуювали. На сьогодні, вони всі живі-здорові», – зауважив військовий.
Під час чергової невдалої спроби ворога пробити оборону наших захисників Олександр отримав поранення руки та був доправлений до шпиталю.
Після реабілітації офіцер повернувся до свого підрозділу і продовжує боронити незалежність нашої держави.
Про мотивацію наших військових зауважує:
«Я не знаю, що тим окупантам говорять такого, що вони вірять в це і продовжують проводити наступальні дії. Можу сказати точно, що моральний дух наших хлопців, фундаментально відрізняється від їхнього, бо ми на своїй землі, ми вдома. Ми захищаємо своїх рідних, близьких та свою родину. Тому, наша мета — завдати нищівної поразки ворогу і звільнити всю Україну».
За сумлінне виконання службового обов’язку, відданість Військовій присязі та Українському народові, особисту мужність і відвагу у складних умовах загрози життю, Олександр нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Група інформації та комунікації Південного ОТО
