Про «війну дронів» поговорили з головним сержантом взводу БПЛА 5 Слобожанської бригади Самбістом.
Спілкуємось неподалік Серебрянського лісництва — одного з найважчих напрямків фронту. Наш співрозмовник щойно повернувся з бойового завдання. Традиційно запитуємо про походження позивного. Самбіст посміхається та починає розповідати про себе.
«Чемпіон України, майстер спорту з бойового самбо. Тож, з позивним питань не було. За освітою механік дорожнього обладнання, але не встиг довчитися останній курс заочно у технічному вищому навчальному закладі через повномасштабну війну. А зараз не до навчання, просто немає часу ні на що, окрім війни», — відповідає Самбіст.
Повномасштабне вторгнення російських окупантів застало його у Києві. Тож він одразу сів до машини та «полетів» до рідного Харкова.
«Я за декілька років до «повномасштабки» строкову службу служив саме у 5–й Слобожанській бригаді НГУ, тому подзвонив знайомим офіцерам та приїхав до своєї частини, де мені видали форму та зброю, – згадує Самбіст, та продовжує. — Спочатку виявляли ДРГ у Харкові, потім були Балаклея, Веселе, Ізюм. Далі був Підлиман, де ми чотири дні вели дуже жорстокі бої, щоб зайти у нього. Потім наш батальйон був на відновленні, але ми, оператори БПЛА, працювали разом з аеророзвідкою 92-ї бригади ЗСУ на Сватівському напрямку. Після Підлиману нас перекинули до Серебрянського лісу вже з побратимами з нашої бригади», — згадує Самбіст. Його підрозділ серед перших заходив та літав у лісах під Кремінною, розвідували дороги, визначали місця майбутніх позицій.
«Правило просте: спочатку літаєш, потім ходиш. З саперами, звісно. Було дуже багато мін, орки [російські окупанти] закидували їх касетами [системами дистанційного мінування]. «Пелюстки» збирали, потім складали у купу та розстрілювали. Спочатку у нас було небагато дронів зі скидами, тому ми застосовували «ноу-хау» – корегована стрільба навісом з РПГ на відстань до кілометра. Виставляли азимути та накривали позиції, які не могли бути вражені прямим пострілом. Рекорд був – 10 пострілів за 55 секунд. Смішні перехоплення від орків були, про червоні ракети, що на них летять. Пояснюю – вночі «олівці» (назва осколкових зарядів РПГ-7) залишають червоний слід у небі. Але основна робота – корегування артилерії. На жаль, в орків у цьому перевага поки що, особливо у кількості боєприпасів. У кількості БПЛА теж, — з сумом пояснює Самбіст, і додає — Десь два-три місяці тому, з новою ротацією, в орків стало більше дронів, з’явилася просто якась космічна кількість. Ми збиваємо та саджаємо російських «пташок» набагато більше, ніж вони наших, ще є ті, які просто розряджаються та розбиваються, але це не зупиняє росіян. Вони беруть кількістю, що у піхоті, що у небі. Кожен загублений наш дрон для мене, як головного сержанта взводу БПЛА, – це майже трагедія, бо кожен коптер зберігає життя нам та побратимам. А орки просто беруть з коробки інший замість того, який не повернувся. Бо в них державні закупівлі у промислових масштабах. А у нас дрони – волонтерські», — з біллю у голосі відповідає Самбіст та додає, що більшу частину дронів його підрозділ втрачає через російські РЕБ.
«Цю війну називають війною дронів, але це війна й РЕБ. І поки у цих компонентах в орків теж перевага. Якщо ми хочемо перемогти – а ми хочемо, то всі ці програми якомога швидше треба виводити на державний рівень. Я не повірю, що у 21- му столітті ми не можемо залучити власні інженерні напрацювання, вони є», — каже Самбіст. Він ні на йоту не сумнівається в тому, що Україна переможе росію. Після перемоги займеться будівництвом. Раніше у нього було понад 50 найманих працівників.
Він радить підтримувати збори на якісні дрони та антидронові рушниці. Водночас намагатися розібратися у цій темі, аби більше коштів потрапляли саме до перевірених волонтерів та фондів, які реально знають потребу та технічні характеристики згаданих виробів. Війна дронів та характерів продовжується. Ми маємо її виграти.
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ
