Бойовий медик бригади «Рубіж» на псевдо Санчіз долучився до лав Нацгвардії у 2019 році. До військової служби він працював в системі екстреної допомоги у Київській області. Маючи досвід евакуаційної роботи гвардієць брав участь в операції об’єднаних сил у 2019 році на Світлодарській дузі.
«Дружина з дитиною вже звикли за 5 років, що я постійно на ротаціях. З початком повномасштабного вторгнення до лав Нацгвардії долучились також майже всі чоловіки в нашій родині. Усі вони допомагають рятувати життя», – розповідає бойовий медик.
Порівнюючи досвід бойових дій у 2019 році та під час повномасштабної війни, Санчіз зазначає, що зараз кількість поранених набагато більше, а також відрізняються види травм та ступінь ураження.
«Тоді це були кульові поранення від роботи ворожих снайперів, а зараз військові страждають здебільшого від осколків», – пояснює він.
На початку великої війни бойовий медик виконував задачі у Рубіжному, де, за його словами, «доводилось вивозити поранених у 130-150 метрах від ворога». І якщо тоді небезпеку складала безпосередня близькість до ворога, то станом на зараз проводити евакуації заважають дрони противника.
«Навіть якщо нам передають, що летить FPV-дрон або Ланцет, ми все одно їдемо за пораненим, особливо, якщо поранення важке», – каже гвардієць.
Разом зі своїм підрозділом Санчіз пройшов важкі бої на Луганщині, брав участь у звільненні Харківської області та Лиману, обороняв Бахмут. За весь цей час роботи на передовій їм вдалось врятувати понад 500 життів побратимів, і це не тільки гвардійці, але й бійці з суміжних підрозділів. За це Санчіз був нагороджений медаллю «За врятоване життя».
«Ми надавали допомогу під Бахмутом і якось хлопець з якогось з суміжних підрозділів наступив на міну й отримав серйозну травму стопи. Він до нас повз понад три доби. Хлопчина був зневоднений та з великою крововтратою, на межі смерті, але після того, як ми надали усю необхідну допомогу, сказав: «зараз вилікуюсь і повернусь виконувати задачі на передову». Ось така неймовірна жага до життя. Як у нас кажуть: якщо людина хоче жити, медицина безсила», – розповідає бойовий медик.
Санчіз завжди носить із собою прапор України. На ньому підписи побратимів, багато з яких, на жаль, загинули. Для гвардійця він має символічне значення. Це одночасно і пам’ять, і його оберіг.
«Після перемоги я б хотів подарувати цей прапор родині нашого бойового медика Оскара з Данії, він добровільно долучився до нас, рятував життя та загинув від російської ракетної атаки», – ділиться планом Санчіз.
Військовослужбовці Національної гвардії України беруть участь у відсічі збройної агресії на всіх напрямках, де ведуться активні бойові дії, стійко утримують свої позиції та знищують сили і засоби противника.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
