Єгор – старший лейтенант, заступник командира роти в одному з батальйонів бригади.

«Мій позивний – Фара. Служив строкову службу у Національній гвардії України, потім працював у поліції, служив у підрозділі особливого призначення. Паралельно навчався заочно в університеті внутрішніх справ на факультеті громадської безпеки», – починає свою розповідь Єгор.

З посмішкою згадує, що всі називали їх підрозділ «Маски – шоу», бо специфіка роботи була максимально не публічна, майже завжди «працювали» у балаклавах. Служив у поліції 7 років, аж до повномасштабного вторгнення.

«У перший день вторгнення усім поліціянтам нашого підрозділу поступив наказ прибути на базу, отримати зброю та чекати наступних розпоряджень. Всі виконали наказ, ніхто не «загубився», – згадує Фара про новий етап своєї служби та життя.

Розповідає, що особовому складу поліції Харківщини тоді представили нового керівника Головного управління – Володимира Тимошка, який очолив службу саме 24-го лютого. Одразу був інструктаж та команда виступити на чергування щодо охорони громадського порядку. Наш співрозмовник вважає, що новим керівником главку поліції була грамотно організована робота у нових воєнних умовах, бо вже тоді були завдані ракетні удари по всім штабам управління правоохоронних структур, ворог сподівався на хаос та безлад в осадженому місті.

«Цього не сталося. Ми затримували численних мародерів, виловлювали колаборантів та корегувальників ракетних ударів. Траплялося затримувати й ворожих диверсантів. Ми працювали майже цілодобово, ночували на робочому місці», – пригадує ті буремні події Фара.

У листопаді 2022-го по розташуванню підрозділу Єгора «прилетіло» декілька російських ракет. Перекриття будівлі впали, будинок був повністю розбитий. Поліціянт опинився під завалами, його відкопали, травми попереку та тазових кісток були дуже важкими.

«Першими думками, коли прийшов до тями під завалом, було, що сьогодні обіцяв подрузі погуляти з її собакою, тепер не вийде. Думав, як попередити. От такий курйоз. Спробував сам поворушитися, розгріб перед собою завал, побачив ліхтар аварійного виходу, доповз до нього. Мене знайшли, була евакуація, попередньо сказали, що переламаний таз та поперек. Спочатку вивезли до міста Дніпро, потім були шпиталі Львова та Мукачева. Там я пробув три з половиною місяці», – з сумом розповідає Єгор.

Каже, що ці місяці були найважчими –  він став відчувати себе викинутим з життя. Але дуже допомагала підтримка колег та керівництва поліції рідного міста. І моральна, і матеріальна. Тож, Фара дуже вдячний друзям та колегам, які підтримали й дзвінками, і допомогою.

По завершені лікування перед нашим героєм постав життєвий  вибір – що робити далі: або гарантована пенсія, або… Розуміючи, що повернутися у рідний підрозділ Національної поліції шансу немає, Єгор прийняв рішення спробувати мобілізуватися до лав Національної гвардії України. Замість пенсії за поранення, він вирішив стати нацгвардійцем 5-ї Слобожанської бригади.

«Дуже боявся, що не пройду ВЛК, і мене не візьмуть. Але продумане лікування та реабілітація зробили свою справу – комісію я пройшов. Дуже хотів служити далі та приносити користь своїй країні. З частини, у якій я служив строкову службу – вона базується у Маріуполі – багато друзів загинули чи потрапили у полон. Тож, у мене великий особистий рахунок до окупантів. Буду робити те, що зможу», – щиро каже Єгор.

Позивний Фара сумлінно несе свою службу у 5-й Слобожанській бригаді НГУ, виконує завдання з охорони стратегічних об’єктів та споруд. Його досвід служби у поліції часто допомагає у роботі на блокпостах. Але головне полягає в іншому – Фару поважають друзі та підлеглі, що служать разом з ним.

Торкнулись ми й запитання, яким зазвичай завершуємо інтерв’ю зі своїми героями: що буде робити Єгор після Перемоги? Без тіні сумління Фара відповідає:

«Після війни планую знову служити у поліції. У спецпідрозділ за станом здоров’я мене вже не візьмуть, але буде багато розшукової та фільтраційної роботи. Без служби себе просто не уявляю».

Група інформації та комунікації 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України