Бразер все життя мріяв стати військовим і ось в свої 40 років Едуард підписує контракт та вступає на військову службу у Національну гвардію України, де проходив колись службу.
Першим бойовим кроком в його військовій кар’єрі була служба в роті оперативного призначення, яка забезпечувала оборону узбережжя Чорного моря під час повномасштабного вторгнення. Їхньою основною задачею було запобігти можливій висадці десанту ворожих сил.
«Там наша задача була. Якщо буде намагатися висадитись морський десант – не допустити просування ворога», – згадує Едуард.
Але доля привела Бразера в інший військовий підрозділ – 15-й слов’янський полк, де він став головним сержантом взводу. І вже тут він зіткнувся зі справжніми викликами повномасштабної війни.
«Ми приїхали взимку. Як тільки заїжджаєш на Донбас, то одразу відчуваєш війну. Холод, якийсь сум та напругу. Одразу побачили руйнування при в’їзді», – розповідає Бразер.
Найбільш вражаючим етапом служби для Бразера були бойові дії у лісах Кремінної, де він брав участь. Він розповідає, що ситуація була надзвичайно складною, зі спаленою технікою та трагічними наслідками боїв. Ворожа артилерія постійно обстрілювала їхні позиції, і важко було визначити місцеперебування ворога через густий ліс. Бразер та його група виконували завдання спостереження у день та вночі, а також передавали важливу інформацію командирам для реагування.
Бразер вірить у перемогу та мріє, щоб Україна відновила свої території і відбудувала зруйновані міста. Він разом зі своїми побратимами робить усе можливе для захисту своєї країни та її майбутнього.
Група інформації та комунікації Слов’янського полку Національної гвардії України
