У березні минулого року на Донеччині нацгвардієць 50-го полку Євген Просяновський на позивний Юджин отримав важке поранення. Зараз він знаходиться у реабілітаційному центрі в східній Баварії, де працює над своїм відновленням та мотивує інших воїнів.
8 березня минулого року стало для аеророзвідника Національної гвардії вирішальним. Коли він намагався показати двом бійцям, як працювати з дронами, він отримав важке поранення.
«Чую такий затяжний свист, навіть скрегіт, який прорізає повітря, – пригадує Юджин. – Єдине, що встиг зробити, це штовхнути тих двох хлопців і дати пів кроку вперед. Мене складає навпіл і прибиває до стіни. У вухах дзвенить. Через пару секунд у трьох метрах падає ще один снаряд. Я пробую поворушити ногами – не можу».
Внаслідок поранення, Юджин втратив здатність рухатися. Побратимам з підрозділу вдалося швидко доправити його до безпечного місця, витримавши обстріл зі 120-х мін і забезпечивши першу допомогу в бліндажі.
Після тяжких операцій в Україні, він продовжив реабілітацію у Німеччині. Там він отримав важливу підтримку від української діаспори та організації “Space-eye”. Сьогодні Євген активно ділиться своїми досягненнями в соцмережах, знімаючи на відео свої тренування та маленькі перемоги.
Євген проходить вже другий курс реабілітації, активно займається фізіотерапією та розповідає про свої досягнення. Хоча він поки що користується візком, він може самостійно виїжджати на вулицю, а його позитивний настрій та віра в можливість повноцінного відновлення мотивують не тільки його, а й інших.
«Я можу навіть постояти у планці. Недовго – до хвилини, але можу, – гордо розповідає Євген. – Усі тут кажуть, що в мене є всі шанси не те що ходити, а й побігти. У мене ще не працюють гомілкостопи, не працює таз. Я на катетерах, у мене виведена стома».
Євген підкреслює важливість психологічної підтримки для військових, які повертаються до цивільного життя. Він визнає, що поранене не лише тіло, але і ментальне здоров’я, і розповідає про свої труднощі та перемоги в цьому напрямку.
Хлопець каже, що має три милиці, які йому помагають рухатись і це все проходити. Перший – дружина і сім’я, другий – він сам, третій – психолог.
«Мені не соромно сказати про те, що потрібна допомога, – говорить Юджин. – Поранене не лише тіло. На ментальному здоров’ї також відкладається великий слід. Перші три тижні тут, коли чув, як вночі над лікарнею пролітали гелікоптери, то хотів стрибнути під ліжко й заритися якомога нижче. Досі на різкий сильний звук така реакція, але я над цим працюю».
Історія Євгена – це не лише про бойові дії на фронті, але й про сильний дух та внутрішню мотивацію, яка допомагає пережити будь-які труднощі.
Детальніше про те, як гвардієць Євген бореться за своє відновлення дивіться у матеріалі Репортеру:
