Під час спротиву російським загарбникам на передовій пліч-о-пліч з чоловіками б’ються також наші дівчата. Вони проявляють себе мужніми воїнами та справжніми фахівцями своєї справи. Одна з таких справжніх українок – гвардійка Дарина, яка нині служить на Запорізькому напрямку бойовим медиком 15 бригади оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України Богдана Завади.
До Міжнародного дня боротьби за права жінок Дарина розповіла про службу і плани на майбутнє.
Дарина не відразу пішла до війська. Спершу дівчина працювала в цивільній лікарні.
«Вже тоді я мріяла носити військову форму. І тепер пишаюся, що я – гвардійка. Маю за честь служити у такій команді професіоналів і боронити наш рідний Запорізький край!» – розповідає пані сержант.
Та навіть коли наша героїня потрапила до лав Національної гвардії України, бойовим медиком стала не відразу. Спочатку вона служила фельдшером в одному з підрозділів, надавала медичну допомогу і лікувала солдатів строкової служби.
«Для мене вони були, як діти! Але сьогодні ці діти хто мобілізований, хто підписав контракт. Вони стали справжніми чоловіками й мужньо захищають нашу Неньку-Україну. Це, без перебільшення, цвіт нашої нації, я ними захоплююся!» – не приховує захвату нацгвардійка.
Служба бойового медика – не з легких. Він відповідає за надання невідкладної домедичної допомоги на місці поранення в бойових умовах, а також займається первинною допомогою та забезпечує евакуацію бійців з місця поранення чи захворювання.
За словами Дарини, з поранень на фронті найчастіше зустрічаються травматична ампутація кінцівок, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку та уламкові поранення. А найбільш поширена причина смерті після поранень – критична кровотеча. І саме якісна домедична допомога є запорукою виживання та успішного лікування пораненого.
Неодноразово військовослужбовиця Національної гвардії зустрічала під час своєї служби приклади мужності та незламності наших гвардійців. Один з подібних прикладів запам’ятався їй особливо яскраво:
«Ми проводили евакуацію бійця, пораненого в результаті ворожого артобстрілу. Добре його запам’ятала. Всю дорогу, поки ми їхали до лікарні – а він потребував шпиталізації – цей воїн благав не залишати його в лікарні. Бо він не може залишити побратимів, як вони без його допомоги? І взагалі – везіть мене назад на позиції! Пишаюся, що служу поруч з такими мужніми військовослужбовцями, справжніми патріотами!».
Сім’я Дарини з розумінням та схваленням ставиться до її небезпечної служби. Син дуже пишається своєю мамою-військовослужбовицею:
«Він так і каже: «Моя Мамулічка – герой!», і сам хоче в майбутньому стати офіцером та хорошим командиром», – з теплотою ділиться військова.
Після нашої Перемоги пані сержант планує завершити навчання у виші на психологічному факультеті. На її думку, медична і психологічна служби тісно пов’язані між собою, та повинні співпрацювати – в першу чергу, заради повного відновлення поранених бійців.
«Та зараз у нас одна мрія – якнайшвидше перемогти! І щоб всі, хто зараз боронить нашу Батьківщину, повернулися додому цілими та здоровими. А вже потім можна буде і в українському Криму відпочити!» – посміхається Дарина.
Група інформації та комунікації Південного ОТО
