Денис Ротар потрапив на фронт у 20 років. Повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ застало його курсантом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Там він опановував саперну справу. Менш ніж за пів року вони з побратимами мали отримувати омріяні лейтенантські погони, та життя внесло свої корективи. Швидкий випуск, розподілення по частинах і одразу до виконання бойових завдань.
«Я випустився, часу не було зовсім. Через два тижні вже був на Київщині, там були бої, частина перебувала під окупацією. Я виконував спочатку прості завдання, заміновував мости, розміновував, де було потрібно. Мене тоді там дивувало все. Бойового досвіду я не мав, тому опановував все на ходу», – каже гвардієць.
Денис пригадує, що на Київщині під час розмінування його вражало абсолютно все, адже з таким юнак стикався вперше. Найбільше сапера дивувало те, що окупанти мінували цивільні будинки, в яких самі ж і проживали.
«Окупанти добре розуміли, що коли вони підуть, ми будемо перевіряти усе. Тому мінували крісла і ліжка. Вони розуміли, що сапер може пройти перевірити увесь будинок, захоче присісти й все. Вороги мінували заходи у підвали, гаражі, іграшки, банки з солінням», – згадує сапер.
Про Бахмут гвардієць згадує ще важчі речі. Розповідає, що окупанти у будинках мінували усе: від хвірток до вікон та порогів.
«Перед замінованим об’єктом росіяни ставили інженерні загородження, через які можна спіткнутись і впасти. Коли я був у Бахмуті, то місто ще можна було назвати містом», – розповідає Денис.
Під час підриву Каховської ГЕС Денис Ротар перебував на півдні. Згадує, що відчув дуже сильний прилив злості на ворогів. Пізніше вода почала приносити ворожі міни, їх теж довелось знешкоджувати, перевіряти території.
Про розмінування українських територій, власний досвід на війні та плани на майбутнє Денис Ротар розповів у відеосюжеті:
Група інформації і комунікації Західного ТУ
