Традиції нагородження воїнів існують з тих самих пір, як люди вперше взяли до рук зброю. Деякі воєнні відзнаки відійшли в минуле разом з арміями, в яких вони вручалися, інші видозмінилися і трансформувалися в сучасні нагороди. А деякі, як-от нагородна зброя, і донині залишаються символами солдатської доблесті та відваги.
Почесний спис – без наконечника
Якщо говорити про перші загальновідомі військові нагороди, варто згадати фалери Стародавнього Риму. До римлян вони перекочували з Греції. Щоправда, у греків ці пластинки круглої або овальної форми 4 – 7 см в діаметрі використовувалися не як нагороди, а як прикраси на кінській збруї та застібках на обладунках. Їх виготовляли зі срібла, бронзи (часто позолоченої), коштовного або напівкоштовного каміння та скла. В Римі ж фалери, на яких часто зображувалися боги, міфічні створіння, хижі тварини тощо стали найрозповсюдженішими легіонерськими нагородами. Зі зворотного боку вони споряджалися дротяними петельками і кріпилися у місцях перехрещування плечових ременів.
Давньоримські фалери з музею «Замок Лінн» (Німеччина)
Найвищими ж нагородами у римському війську були вінки, що мали чітку ієрархію і зовнішній вигляд, встановлений правилами. Ще одним цікавим видом заохочень був diploma militare (буквально – «військовий диплом»). Його вручали солдатам-ауксиларіям – мешканцям імперії, що не були її громадянами, але відслужили у війську 25 років. Власник diploma militare по завершенню служби римське громадянство і всі відповідні преференції, про що було написано на двох скріплених бронзових табличках – до речі, латинське слово diploma походить від грецького і перекладається як «складений удвічі».
Військовий диплом (diploma militare) — нагородне свідоцтво для солдатів допоміжних військ (ауксиліаріїв), які відслужили належний термін 25 років в армії або на флоті й отримали за це римське громадянство
Серед різноманіття римських нагород – нашийних прикрас, прапорців, браслетів та іншого, чинне місце посідала зброя. Зокрема, існувала традиція вручення «нагородних» гаст, тобто, списів. Від звичайних бойових гаст вони відрізнялися посрібленими наконечниками і називалися hasta donatica. Або ж нагородний спис взагалі не мав наконечника, мав суто символічне значення й іменувався hasta pura («чистий гаст»). Спочатку «чистий гаст» міг бути вручений навіть рядовому легіонеру за особливу доблесть, проявлену у бою. Та згодом їх удостоювалися по звільненню зі служби лише приміпіли – найвищі за рангом центуріони (сотники), які очолювали перші когорти легіонів.
Від Середньовіччя до Наполеонівської війни і сучасності
В середньовічній Європі традиція нагородження зброєю продовжилася й набула вищого сенсу. Вручення меча або шпаги під час посвяти у лицарі мало символічне значення. Загалом, ця традиція походить від стародавньої практики посвячення юнаків у чоловіки, що була і досі є у різних народів. Але у середовищі військової аристократії країн Західної Європи вона трансформувалася у пишний ритуал під назвою аколада. Напередодні посвяти юнак проводив ніч в храмі біля вівтаря за молитвами. Потім відбував разом з прихожанами ранкову службу, сповідувався, причащався, а тоді клав свою зброю на вівтар і опускався на коліна перед священником, котрий благословляв меча. Ритуал в храмі символізував приналежність лицаря до християнського воїнства і захисників церкви. Після релігійної частини аколади відбувалась світська. Старший лицар оперізував новоспеченого лицаря поясом з мечем, а інші прикріплювали йому шпори. Лицар, що проводив церемонію, міг зробити символічний удар долонею по шиї, або щоці юнака. Вважалося, що це був перший і останній удар, який лицар залишав без відповіді.
Першою нагородною зброєю, яка набула офіційного статусу і вручалась на державному рівні, вважається «Armes d’honneur» (дослівно – «Почесна зброя»). Заснована під час Французької революції у 1796 році, ця відзнака замінила собою ордени старого режиму, скасовані новою владою. Нагородна зброя мала вшановувати хоробрість і заслуги солдатів та офіцерів незалежно від їхнього стану, походження чи посади, що підкреслювало демократичність революціонерів. Головними критеріями для нагородження були відвага і готовність до самопожертви заради країни.
Почесна зброя – французький мушкетон XVIII cт.
Варто зазначити, що для кожного роду військ існувала своя «Почесна зброя», на якій карбували ім’я нагороджуваного. Так, піхотинцям вручалися мушкети або рушниці із золотим оздобленням і вигравіруваним написом «Почесна зброя, вручена хороброму…». Піхотних офіцерів інколи нагороджували іменними шаблями, проте зазвичай ця відзнака була притаманна кавалерії. Як виключення, вершники-герої отримували оздоблену сріблом пару іменних пістолетів. Артилеристам вручали як інкрустовані пістолети та рушниці, так і шаблі з гарматними емблемами. А ось матросам і морським офіцерам вручалася не лише зброя, а й іменні підзорні труби. Не забували і військових музикантів, яких заохочували за службу нагородними барабанами, сурмами або флейтами. В ті часи музиканти в одностроях не лише підтримували бойовий дух, а й виконували функції зв’язківців. За допомогою своїх інструментів, ризикуючи життям на полі бою, вони сигналами передавали підрозділам накази командування.
Вручення «Armes d’honneur» часто проводилося на полі бою та в ході урочистих парадів. Окрім власне відзнаки, кожен нагороджений отримував диплом із підписом Першого консула, посаду якого обіймав Наполеон Бонапарт. Саме з його приходом до влади «Почесною зброєю» масово нагороджувалися учасники військових кампаній 1799 – 1802 років. Однак у 1802 році систему нагород було впорядковано і «Armes d’honneur», яка заклала фундамент сучасної французької військової нагородної традиції, скасували. Її місце зайняв орден Почесного легіону – найвища нагорода Франції, яка існує й донині.
Нагородження Володимира Зеленського найвищою нагородою Франції – Орденом Почесного легіону
Ще однією державою, де здавна за військову доблесть і заслуги нагороджували холодною або вогнепальною зброєю, була Велика Британія. Найвідоміша з таких відзнак – «Sword of Нonour» («Меч Честі»), холодна зброя із позолоченими чи посрібленими руків’ями, якою почали нагороджувати приблизно в XVII столітті. На Королівському флоті, де існували свої традиції, вручали «Naval Gold Sword» («Морський Золотий Меч»). Такі мечі також мали позолочене руків’я, на кожному з них гравіювали ім’я власника, дату та назву морської битви. Заохочували «Мечами Честі» видатних воєначальників або офіцерів, що демонстрували доблесть у бою. Чіткої процедури нагородження тривалий час не існувало. Меч міг бути вручений як від імені монарха або парламенту, так і від місцевої влади. Приміром, від муніципальної адміністрації Лондонського Сіті.
Наразі зразки такої нагородної зброї зберігаються в музеях, зокрема у Національному військовому музеї у Лондоні. Особливої популярності нагородна зброя набула в Британії в період наполеонівських воєн 1793 – 1815 років. І за іронією долі, британці нерідко називали свою нагородну зброю на французький лад – «Аrmes d’honneur».
Поступово нагородження холодною зброєю в Британії перейшло у символічну площину, коли зброя ставала радше почесним подарунком, аніж державною нагородою. З кінця XIX століття британська система військових нагород повністю перейшла на ордени, медалі й хрести. Водночас, всередині війська традиція вручення «почесної зброї» зберіглася й донині. Так, церемоніальні мечі вручають офіцерам при виході на заслужений відпочинок – як дарунок від частини, або ж від імені командування. Також мечами нагороджують найкращих випускників британських військових вишів, яким зброю вручають особисто представники королівської родини. Слід зазначити, що цієї честі неодноразово удостоювались і українські військовослужбовці, що проходили підготовку у британських військових вишах. До речі, в 1996 році в рамках міжнародного співробітництва від імені королеви Єлізавети ІІ Національному університету оборони України було передано почесний перехідний меч, яким щороку заохочують найбільш успішного випускника університету оперативно-стратегічного рівня підготовки, причому церемонію вручення проводить посол Великобританії в Україні або особа, що його заміщає. Найбільш успішного випускника оперативно-тактичного рівня підготовки заохочують іншою почесною перехідною відзнакою – копією шаблі часів Богдана Хмельницького.
Павло Лейсі (курсант випускного курсу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного) отримав особливу відзнаку – Меч найкращого закордонного випускника Королівської академії сухопутних військ Великої Британії в Сандгерсті з рук принцеси Анни на урочистій церемонії під час параду, 2021
Козацькі традиції живуть і понині
В Україні також існує давня традиція нагородження зброєю, яка була невід’ємною частиною життя воїнів Війська Запорозького. Досвідчені і уславлені в боях козаки, старшини й отамани часто отримували оздоблену зброю – шаблі і пістолі – як визнання своїх бойових заслуг. Особливо цінувалися шаблі, подаровані королем, гетьманом або здобуті в бою. Вони зберігалися в родинах і передавалися з покоління в покоління як цінна реліквія.
Чи найвідомішою нагородною зброєю часів Козацької держави, яка дійшла до наших днів, вважається меч гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Цей двосічний готичного типу церемоніальний меч довжиною близько 1 метра, був виготовлений у Західній Європі, можливо, в Угорщині або в Німеччині. До речі, достеменно невідомо як він потрапив до рук уславленого гетьмана.
За найпоширенішою версією Сагайдачному його подарував польський король Владислав IV Ваза за участь у Хотинській битві у 1621 році. Нагадаємо, тоді козаки під супроводом Петра Конашевича-Сагайдачного відіграли ключову роль у перемозі над турками,що стало запорукою стримування Османської імперії щодо її подальших походів на Європу. Меч виготовлений зі сталі, золота і срібла – по клинку йде напис латиною: «Владислав (у дар) Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа». Як меч опинився на території Польщі, достеменно невідомо – скоріше за все, після Сагайдачного ним заволодів хтось із шляхти і вивіз додому. Нині він зберігається у зброярні королівського Вавельського замку у Кракові. Питання про повернення артефакту в Україну як частини культурної спадщини піднімались неодноразово, але, на жаль, поки що безрезультатно. Втім, це не заважає нам бачити легендарних клинок чи не щодня, адже на беретному знаку наших морських піхотинців зображено саме цей меч!
Рукоять меча гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного
Ще одним артефактом Козацької доби є шаблі гетьмана Івана Мазепи. Наразі вони зберігаються в приватних колекціях та державних музеях Польщі та Швеції. За різними даними шаблі були дарунками шведського та польського королів.
В період визвольних змагань 1917 – 1921 років практика вручення нагородної зброї набула значного поширення. Так, піхотні офіцери Армії УНР могли бути удостоєними іменних пістолетів, револьверів, шабель. Морські та льотні старшини нагороджувались кортиками. Найбільшу популярність мали саме нагородні шаблі, на яких часто поряд з іменами нагороджуваних гравіювали написи «За визволення України», «За бойові заслуги», «Головний Отаман Симон Петлюра» та «Від Війська Українського». У приватних колекціях, вітчизняних та закордонних музеях зберігаються шаблі Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, командира 3 Залізної дивізії генерала Олександра Удовиченка, командира Січових Стрільців полковника Євгена Коновальця, льотний кортик сотника Повітряного флоту Павла Єрошевича тощо.
Із здобуттям Незалежності традиція нагородження зброєю в Україні відродилася. У 1995 році було засновано Відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя».
Відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» є пістолет моделі «Форт-12». Його корпус виготовляється з легованих конструкційних сталей, рукоятка – з благородних порід дерева. На пістолеті міститься пластинка з вигравіруваним прізвищем, ім’ям та по батькові нагородженого. Зовнішні деталі корпуса пістолета і рукоятки прикрашаються художньою декоративною різьбою. Затвор і рамка пістолета посріблені, а курок, важіль запобіжника, затворна затримка, мушка, цілик, спусковий гачок, кнопка фіксатора магазина, гвинти кріплення накладної рукоятки виготовляються з жовтого металу.
Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» – пістолет моделі «Форт-12»
Варто зазначити, що окрім «Іменної вогнепальної зброї», існують й відомчі відзнаки «Вогнепальна зброя» та «Холодна зброя». Ними заохочують очільники Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України. І якщо Президентська нагорода – це лише «Форт-12», то відомчими може бути як зброя вітчизняного виробництва, так й іноземна.
