Гвардієць Петро Опацький на псевдо Ніка до повномасштабного вторгнення працював далекобійником за кордоном, але вже 25 лютого 2022 року чоловік повернувся в Україну.
“Початок повномасштабного вторгнення я зустрів під французьким кордоном”, – розповідає Петро. “Щоранку перед початком робочого дня завжди дивився інтернет-новини й побачив, що відбувається в Україні. Одразу ж подзвонив до експедитора, аби той шукав вантаж з поворотом до Польщі, бо поїду туди порожнім. Вантаж знайшли, і 25 лютого ввечері я вже був в Україні.”
1 березня 2022 року Петро офіційно вступив на службу в Національну гвардію, у 50 полк імені Семена Височана.
“Оскільки за фахом я далекобійник, то спершу їздив на тралі, возив техніку”, – пояснює Петро. “Потім у полку шукали трьох добровольців у роту оперативного призначення. Я зголосився, бо обіцяли, що через тиждень відправляються на фронт.”
Перший бойовий досвід Опацький отримав як піхотинець у Мар’їнці. Після ротації він повернувся на фронт уже як водій-медеваку, вивозячи поранених з Серебрянського лісу біля Кремінної.
“На фронті у водіїв нема дороги, а є напрямок”, – ділиться Петро. “Особливо коли треба їхати вночі, без фар, між деревами. Якщо напрямок вже дуже сильно прострілюється, то шукаємо інший. Також було, що наприкінці березня випав сніг і повалило дерева. Або коли обстріл і також дерева падають, тоді шукаєш інший напрямок. Коли обстріли – треба швидко рухатись і не стояти на місці.”
Донька Петра, Марія-Ніка, підтримує батька. На шкільному заході вона принесла не лише свої медалі з тхеквондо, але й прапор полку, в якому служить її тато.
“Це подарунок від мене”, – додає Петро з гордістю.
Більше про історію Петра «Ніки» Опацького дивіться у матеріалі видання «Репортер»:
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
