“Ми затрофеїли 4000 набоїв, кулемет Калашникова танковий та великокаліберний кулемет Владимирова “: нацгвардієць про бої на Сватівському напрямку - НГУ

Ілля народився і виріс у місті Павлоград, здобув освіту у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту за спеціальністю начальник ДЕПО локомотивного господарства. Після закінчення працював близько двох років помічником машиніста теплотяга. Наприкінці 2019 року чоловіка призвали на строкову службу до лав Національної гвардії України та одразу вирішив підписати контракт, адже з дитинства мріяв стати військовослужбовцем та стояти на захисті держави. Після підписання контракту він вдосконалив свої навички та поїхав на навчання.

Ілля ніс службу на Сватівському напрямку. Був старшим зміни та кулеметником.

Перший свій бій боєць згадує так:

«Це був квітневий ранок, десь близько 4-ї години, російський танк почав стріляти по наших позиціях. Ми розуміли, що танк це прикриття, що зараз окупанти намагатимуться захопити нашу позицію. Так і вийшло, одразу почався наступ ворожої піхоти. Вони були на відстані 150-200 метрів. Ми прийняли бій. Він тривав понад годину, ми дали відсіч противнику».

Наступний бій, який закарбувався в пам’яті Іллі, був в травні.

«На початку травня близько 10 годин ворог гатив по наших позиціях з АГС, мінометів та стрілецької зброї. Відбити атаку нам допомогли побратими з ЗСУ, які були на сусідній позиції. Разом бити ворога зручно та ефективно. І цього разу ми не дали можливість окупантам просунутись та відтіснили їх», – згадує чоловік.

Яскраві моменти військового життя запам’ятаються назавжди:

«Неподалік нашої позиції, в сірій зоні стояв підбитий російський танк. Ми пробрались та затрофеїли 4000 набоїв, кулемет Калашникова танковий та великокаліберний кулемет Владимирова. Окупанти помітили, що ми забираємо їх боєприпаси та відкрили по нас вогонь. Це нас не зупинило. Поруч з нашою позицією знаходилась одна з бригад ЗСУ, трофейні кулемети ми віддали їм, щоб вони могли гатити по ворогу», – каже Ілля.

На війні геть стирається почуття страху, каже нацгвардієць: 

«Страху не було, була жага помсти за наші міста, жінок, дітей, стареньких, за весь цей біль, який вони принесли в нашу країну».

Група інформації і комуніфкації Центрального ТУ

Перейти до вмісту