«Ми незламні» – історія головного сержанта з Кропивницького - НГУ

Нацгвардієць Анатолій отримав поранення у 2014 році, під час боїв з російськими військами в одному з районів Луганської області, та сьогодні у гвардійському строю продовжує виборювати свободу України.

«До лав Національної гвардії я прийшов у 2013 році. Підписав контракт, тому що вирішив присвятити своє життя військовій службі. Потім російські окупанти анексували Крим та підтримали терористів у частині Донецької та Луганської областей. Ми долучилися до боротьби за територіальну цілісність нашої держави. У серпні 2014-го, разом із побратимами, ми тримали рубежі Луганської області. Тоді ворог застосовував тактику обстрілів наших позицій зі стрілецької, мінометної та ствольної артилерії, узгодженого режиму тиші не дотримувався. Вже тоді проявлялася підступність окупантів» – згадує Анатолій.

Після повернення з виконання бойового завдання – «секрету» на місце дислокації, гвардійці сушили спорядження: промокли наскрізь через сильні дощі. У цей час почався мінометний обстріл.

Анатолія та його побратима було серйозно поранено осколками. Один з осколків й дотепер знаходиться у передпліччі чоловіка. Обох бійців було контужено, а побратим залишився без ока. Після лікування і реабілітації Анатолій твердо вирішив продовжувати службу у Національній гвардії. Під його наставництвом, як головного сержанта, пройшли бойове загартування сотні молодих бійців. Він не втомлюється наполегливо вчити військовій професії кожного новачка. Діяльність Анатолія є уособленням сучасного підходу до військового управління за стандартами НАТО, коли роль сержанта є ключовою – як лідера, взірця для підлеглих, помічника офіцера.

«З моменту окупації росіянами частини Донецької та Луганської області, Криму, мене, як людину військову, не полишало відчуття – цим все не закінчиться, підступний ворог продовжить спроби захопити Україну. Бо не може пробачити нам наше волелюбство. Сьогодні від стійкості кожного з нас залежить майбутня перемога як на фронті, так і в тилу. В тому, що вона обов’язково настане, я не сумніваюся ні секунди. Хочеться, щоб збереглася наша єдність, щоб суспільство завжди пам’ятало, якою дорогою ціною нам дістається свобода. І що немає іншого виходу, аніж продовжувати боротьбу із нашим споконвічним ворогом – російським агресором» – стверджує гвардієць.

Перейти до вмісту