Земляк вирішив стати на захист України, коли йому було всього 17 років. Він вступив до Національної академії Національної Гвардії України. Після 4 років навчання, отримавши офіцерське звання, відправився на схід.

“Після закінчення академії я приєднався до стрілецького батальйону 15-го Слов’янського полку, розташованого в Рубіжному Луганської області [нині окупованому росіянами місті]. Там, минулого року, я зіткнувся з повномасштабною війною”, — згадує Артур. Брав участь у боях не лише за Рубіжне, а й за Сєвєродонецьк та Лисичанськ, потім на Майорському напрямку.

Наразі Земляк воює у кремінських лісах. Напрямок дуже складний: доводиться постійно відбивати дії малих штурмових груп. Подекуди ситуація загострювалася настільки, що доводилось викликати вогонь артилерії на себе.

“Підіймав руку вище, щоб вийти в ефір. Викликав вогонь просто на свій бліндаж. Танк відпрацював. Спочатку трохи далі. Потім ближче. Визирнули — ворог ще був навколо бліндажа. Мій боєць, поранений, питає: “Здаємося в полон?” Я йому відповів: “Ми не здаємося, заряджай патрони!” — розповідає Земляк, про відбиття одного з таких штурмів противником його позицій.

Після Перемоги України над російськими окупантами та деокупації Луганщини, Земляк мріє повернутися додому — у рідний Сєвєродонецьк.

Відділення інформації і комунікації Східного ТУ