Гвардієць на псевдо Шериф вступив до лав 3 бригади оперативного призначення з перших днів її створення. Він поділився тим, яким було це десятиріччя війни для нього та його бригади.
Шериф у 3 бригаді оперативного призначення НГУ опинився відразу після випуску з військового вищого навчального закладу.
«У 2014 році після випуску з Академії я одразу потрапив до новоствореної частини 3017. Тоді була проведена мобілізація, я прийшов на посаду командира взводу, і ми вже починали одразу виконувати завдання в зоні Антитерористичної операції. По-перше, ми пройшли бойове злагодження і поїхали виконувати завдання на Донецькому напрямку. Спочатку ми не брали участі в активних бойових діях. Наша головна задача була на другій лінії – це блокпости, контрольно-пропускні пункти, перевірка в’їзду та виїзду в саму область, – згадує Шериф. — Скоріш за все, тоді був акцент саме на Антитерористичну операцію. Що там все швидко закінчиться, ми впораємось з тими завданнями і зупинимо ворога виключно на тому напрямку».
Тоді він не уявляв, що попереду на нього та його побратимів чекатиме важкі випробування під час виходу з міста Дебальцевого у 2015 році.
«Наша бригада брала участь в Дебальцевській операції, і на той момент ситуація була дуже складною. Наша задача була прикриття відходу військ з міста, бо вже була загроза повного оточення. Дебальцеве було вкрай важливим транспортним вузлом, і ворог намагався все ж таки його дотиснути, і цим значно покращити своє становище. Нам потрібно було відійти і закріпитися, щоб не допустити подальшого просування ворога. Інакше б противник міг далі просуватись до Слов’янська і навіть до Харкова. Тоді ж під час виходу з міста Дебальцеве в мене відбувся перший бій з ворогом», – зазначає Шериф.
Шериф вважає, що за ці 10 років бригада дуже змінилася. Зокрема набула актуального досвіду ефективного ведення бойових дій та добре знала специфіку дій ворога. Особливо важливу роль це відіграло на початку повномасштабного вторгнення під час захисту Харкова.
«Бійці нашої бригади не пропустили колону противника, яка рухалась по Білгородському напрямку. З цього все почалося. Це вселило в нас віру в свої сили та давало надію», — пояснює Шериф.
Після семи місяців оборони Харкова та його північних, східних та південних околиць був успішний Слобожанський контрнаступ.
«Після Слобожанського контрнаступу нашу бригаду спрямували на захист Бахмута. Там ми виконували завдання близько двох з половиною місяців. Я вважаю, що найтяжче нам було саме там. На нас покладали великі надії Збройні Сили України. Ми розуміли, що якщо ми десь провалимо свій фланг, то через це можуть потрапити в оточення й інші підрозділи. Ми мусили стояти до кінця тими силами, що мали», – додає Шериф.
Бригада «Спартан» народилася в горнилі війни і це позначилося на характері її бійців.
«Якщо порівнювати бригаду на початку її створення та сьогодні, то ми еволюціонували в усіх напрямках: озброєння, техніка, ведення повітряної розвідки, набуття досвіду особовим складом. Оскільки бригада формувалась під час військових дій, то ми все це робили «на ногах». Але не треба забувати, що противник також розвивається та це не треба недооцінювати. Ми вже дуже багато зробили для наближення нашої перемоги, кожен раз ми розвиваємось, підвищуємо свій професіоналізм, навчаємо особовий склад і я думаю, що нам треба не зупинятись на досягнутому та продовжувати нищити ворога, щоб вже потім не допустити вторгнення противника на нашу рідну землю».
Матеріал підготовлений у рамках підготовки до 10 річниці від Дня утворення 3 бригади оперативного призначення “Спартан”.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
