До повномасштабного вторгнення Микола Безуглий працював як і за кордоном, так і в приватному секторі наукової діяльності в Україні. Адже він – хімік.
“Із чистої науки я почав займатися проєктами більш впровадженими в промисловість, тобто розробки продукту починаючи від лабораторного рівня, маленьких кількостях речовин, до моменту, коли вже виробляється промислова партія – тонни продукції».
З військовою справою Микола познайомився ще в університеті на військовій кафедрі, де він навчався за спеціальністю радіаційного, хімічного, біологічного захисту, простіше – РХБЗ.
Кафедра дала мені багато знань, а її перлиною стали дійсно сильні у своїй сфері викладачі – офіцери сучасної армії з багатим досвідом, який вони отримували, в тому числі не тільки з книжок. Навіть через двадцять років після закінчення кафедри я добре пам’ятаю безліч фраз та порад, які я отримував від моїх наставників. Адже під час проведення занять з мого профілю часто помічаю, що говорю тими ж самими виразами, як і мої викладачі».
З початком повномасштабного вторгнення Микола, вивозивши свою родинну за кордон, почав активно шукати військову частину, в якій він міг би нести службу.
Фактично з другого березня я відвідував низку військкоматів від заходу України аж до самого Києва. Майже в кожному із них мене чекала одна й та відповідь – відсутність посади на мою спеціальність. Але нарешті, в моєму рідному Святошинському військовому комісаріаті мені дали номер представника 27 Печерської бригади Північного об’єднання. Це було радістю для мене і я без вагань відправився в пункт мобілізації бригади, де й надалі проходжу службу. Адже вважаю, що мої знання, вміння, які пов’язані з реальною хімією далеко не останні за потрібністю в підрозділі Нацгвардії» – зауважує гвардієць.
«Хімік» та його взвод у бригаді займаються в декількох напрямках. Гвардійці постійно проходять підготовку до виконання можливих службових та бойових завдань, радіаційно-хімічної розвідки, спостереження чи прокладання маршрутів евакуації під час радіаційного, хімічного або ж біологічного ураження. Важливим є й те, що гвардійці-хіміки проводять заняття з РХБЗ як з особовим складом бригад, так і для цивільного населення або ж інших військових підрозділів.
Сподіваюсь на розвал російської федерації та вірю в те, що Україна переможе в цій війні. Так, нам важко й ніколи не можна недооцінювати ворога. Але як казав військовий з позивним «Маршал»: «Ми вже їх перемогли, залишилось їх тільки спалити», і ми розуміємо, що на повне знищення ворога та здобуття перемоги нам потрібен деякий час.
Тому всі ми будемо продовжувати нести службу, захищати країну, навчати наших військових та цивільних людей РХБ захисту. Адже кожне життя важливе, а наша перемога – неминуча».
