Історії захисників України: харківський гвардієць згадує про оборону міста - НГУ
Нацгвардійцю Олегу 19 років, хлопець старший кулеметник, сам родом з Миколаєва, до служби в Нацгвардії навчався в професійному училищі на електрогазозварника, тому до війни займався переплавкою алюмінію.
 
На строковій службі хлопець з грудня минулого року. Війна для Олега почалася на третьому місяці служби, на бойових позиціях гвардієць з першого дня…
«Коли ми виїхали в район зосередження бойових дій, трохи далі від кордону з рф, почали окопуватися, земля ще була твердою через морози, багато чому прийшлось вчитися в процесі, розгортати бойові позиції. На третій день ми вже знали, що колони окупантів рухаються в наш бік, з озброєння у нас були «Мухи» та РПГ. Зустріти «братів» наші хлопці виїхали на танках. Рашисти підібралися вже ближче до нас лише на сьомий день. Я тоді мав заступати вдень на чергування. За 15 хвилин до моєї зміни, за 50 метрів до поста під’їхав цивільний автомобіль – фургон був з українськими номерами, їх помітили і викрили одразу, пов’язки у нас тоді були жовтого кольору, а у окупантів білі, на питання: «Наші?» – окупанти відкрили вогонь», – розповідає гвардієць Олег.
Гвардійці під обстрілами дібралися позицій і вже потім відкрили зустрічний вогонь по фургону.
«Того дня ми також втратили нашого побратима. Коли ми прибігли на позиції наші окопи вже обстрілювалися не тільки зі стрілецької зброї, але й була вогнева підтримка з мінометів, «Градів» та «Смерчів». За півтора метри від мене поряд стояв лейтенант, у його окоп прилетів 120 калібр, лейтенант загинув на місці, нас присипало і оглушило. Позаду нас були БТРи і танки, тому ми встигали відбивати вогонь, 9 годин ми провели в окопах», – згадує Олег.
Серед орків, які намагалися прорватися до міста були і снайпери і навідники, з озброєння у них здебільшого була стрілецька зброя і протитанкові гранати, загалом було знищено близько двадцятьох ворожих бойовиків. Але, додому в рф, вони вже більше не повернуться ніколи, бо їх тіла нікому не потрібні.
 
Сьогодні Олег планує майбутнє, і хоч війна і змінила багато чого в його житті, адже вдома на захисника чекають брати і сестри, що найбільше мотивує хлопця.
Перейти до вмісту