Євген – санітарний інструктор батальйону спеціального призначення “Донбас” 15-го Слов’янського полку Національної Гвардії України. Його місія рятувати життя побратимів.
![1](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/1-13-1024x683.jpg)
![2.1](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/2.1.jpg)
![2](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/2-12.jpg)
![3](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/3-12.jpg)
![4.1](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/4.1.jpg)
![4](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/4-10.jpg)
![5](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/5-7.jpg)
![6](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/6-7.jpg)
Євгену — 52 роки, він народився у Слов’янську. Повномасштабне вторгнення зустрів у лютому у Харківській області, на кордоні з російською федерацією.
“Біля п’ятої ранку розпочалися ракетні артилерійські обстріли з мінометів та установок “Град”. На той момент я не мав бойового досвіду. Ми всі були піхотинцями, незалежно від своїх спеціальностей. Було важкувато”, – розповідає Євген.
У березні 2022 року Євген опинився у Попасній. Там він зіткнувся з інтенсивними боями, які стали для нього складним випробуванням. Саме там він почав надавати домедичну допомогу товаришам. Восени того ж року Євген разом зі своїм підрозділом виїхав до Харківської області, де вже працював у складі групи медичної евакуації у районі Волохового Яру. Одного разу Євгену довелося під артилерійським обстрілом надавати медичну допомогу пораненому з важким пораненням черевної порожнини. До стабілізаційного пункту тоді було понад сорок кілометрів, але життя військовослужбовця було врятоване.
“Він ще був у свідомості, хлопчика одразу поклали на операційний стіл. Вийшла медсестра і кричить: “У кого третя група крові?” Кажу, що в мене. Я здав кров для нього”, – розповідає бойовий медик.
Згодом підрозділ Євгена брав участь у деокупації ряду населених пунктів на лиманському напрямку.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління національної гвардії України