Про особливості професії найточніше говорять ті, хто працює в ній щодня. Крім того, останні роки російсько-української війни засвідчили: навіть ті, здавалося б, класичні принципи й прийоми, яким військових навчали ще п’ять-десять років тому, сьогодні на полі бою не завжди працюють. Часто їх доводиться змінювати у режимі реального часу. Натомість перевагу над противником дають нестандартні, часто несподівані навіть для самих винахідників рішення.

Постійний пошук рішень, обмін, засвоєння і масштабування позитивного досвіду роблять сильнішими як окремі підрозділи, так і українське військо загалом. Досвід війни показує: воїн має вчитися щодня, робити правильні висновки з помилок і успіхів – своїх і чужих.

У рубриці «Поради професіонала» ми збиратимемо й публікуватимемо вам той практичний досвід, який здобули бійці Національної гвардії України – фахівці з різних напрямів військової справи.

Сьогодні до вашої уваги – поради снайпера. Ними ділиться боєць батальйону розвідки 17 Полтавської бригади НГУ «Рейд», молодший сержант Олександр на псевдо Одеса.

Що для снайпера є ключовим? Психологічна підготовка: холодний розум, терпіння, готовність до ризику.

Холодний розум потрібен, щоб наперед прораховувати свої дії, зважаючи на різні чинники, зокрема й ті, що можуть несподівано виникнути, а також дії противника. Терпіння – це ключова навичка снайпера. Адже більшу частину часу він спостерігає й очікує. Саме терпіння дає змогу дочекатися потрібного моменту, коли противник стане вразливим. Поспіх у снайперській роботі майже завжди підвищує ризик помилки. Ризик у нашому ремеслі присутній постійно, і не лише під час перебування на позиції. Досвід сучасної війни вчить, що зайти на позицію та після виконання завдання вийти з неї часто значно небезпечніше. Тож якщо немає психологічної готовності до ризику – варто обрати іншу спеціалізацію, – зазначає Одеса.

Снайпери з досвідом дуже рекомендують новачкам регулярні фізичні тренування, розвивати витривалість та самоконтроль: тренувати здатність тривалий час залишатися нерухомим (часто доводиться лежати на одному місці по п’ять-шість годин без жодного пострілу), контролювати дихання й утримувати концентрацію.

Уміння швидко відійти з позиції – ще одна дуже важлива навичка сучасного снайпера. Поле бою зараз стало значно небезпечнішим. Якщо раніше основною загрозою була снайперська пара противника, то сьогодні це – дрони.

Після пострілу у повітря підіймається ворожий безпілотник. Через кілька хвилин позиція може бути уражена мінометним вогнем або FPV-дроном, – пояснює гвардієць.

Тож одним із важливих правил війни стало: після пострілу необхідно змінити позицію. Саме тому снайпер думає про відхід ще до того, як натисне на спусковий гачок, заздалегідь готуючи запасну позицію (часто не одну) і маршрути пересування до неї.

Маскування завжди було основою для снайперів. Та сучасна війна зробила його значно складнішим: те, що можна сховати від людського ока за кущами, деревами чи рельєфом місцевості, дуже важко приховати від тепловізора й камер безпілотників. Тому доводиться використовувати спеціальні накидки, маскувати навіть гвинтівку.

Досвідчені снайпери також зауважують: іноді достатньо просто не ворушитися – і позиція залишиться непоміченою навіть за кілька десятків метрів.

Крім того, снайпери вчаться злагоджено діяти малою групою – зазвичай парою, яка складається зі стрільця і спостерігача. У сучасній війні ця взаємодія стала ще важливішою. Спостерігач контролює сектор, працює з далекоміром, стежить за небом і допомагає коригувати постріл.

Спостерігач часто бачить більше, ніж стрілець, і за потреби страхує його. З часом між напарниками формується майже інтуїтивне розуміння: іноді достатньо одного жесту чи навіть погляду, щоб зрозуміти, як діяти далі, – каже Олександр.

Робота снайперської групи

Сучасні снайпери активно користуються технікою: далекомірами, балістичними калькуляторами, метеостанціями, тепловізійними прицілами. Одеса наголошує на необхідності добре знати й уміло використовувати можливості техніки, з якою працюєш:

Усі нюанси роботи з приладами набагато безпечніше вивчати на полігоні, під час навчань, ніж на позиціях. Я кажу банальні речі. Але на практиці доводилося стикатися з тим, що деякі бійці не знали розмірностей прицільної сітки своєї оптики, функцій тепловізора, не вміли користуватися балістичним калькулятором.

Водночас досвідчені бійці радять новачкам також тренувати окомір, вчитися самостійно оцінювати відстань і вітер, робити поправки, щоб уміти працювати і без електроніки. Адже техніка – це лише інструмент: прилад може вийти з ладу, акумулятор – розрядитися.

Звісно, ніколи не слід забувати про базове для снайпінгу – влучність пострілу. Над якістю стрільби слід працювати безперервно: відточувати й покращувати її. Також, згадуючи свої перші бойові виходи, хотів би сказати новачкам у нашому ділі: коли чогось боїтеся або, навпаки, в чомусь надмірно впевнені – не поспішайте діяти. Кілька секунд спокійно подихайте, поспостерігайте за тим, що бачите і чуєте довкола, прислухайтеся до власних відчуттів. Будьте більш пильними. Беззастережна впевненість на завданні часто дорого коштує! – ділиться наостанок власним досвідом снайпер бригади «Рейд».

Снайперська робота завжди вимагала високої майстерності, але сучасна війна зробила її значно складнішою. Дрони, тепловізори, контрснайперська боротьба й постійна зміна тактики змушують бійців адаптуватися та вдосконалюватися. Та попри всі технології головними залишаються ті самі якості: терпіння, холодний розум, уважність і відповідальність. Саме вони перетворюють людину з гвинтівкою на справжнього майстра – снайпера високого ґатунку.

За матеріалами видання «Гвардія»