Олександр ще кілька місяців тому й гадки не мав, що буде польовим кухарем. Сьогодні він щоденно готує їжу для кількох десятків бійців. За цивільним фахом він машиніст штукатурної станції, але за покликанням – кухар. 

В душі я кухар і кондитер, кулінарія – моє хобі. У перші ж дні воєнного вторгнення потрібна була людина, яка вміє готувати, має достатній досвід у цій справі та готова взяти відповідальність за щоденне приготування страв для наших бійців.  Я зголосився».

Навички та любов до приготування їжі в Олександра з’явилися не випадково: гвардієць є батьком трьох дітей, а незабаром на світ має з’явитися і четверта дитина. Здібності та любов до куховарства відкрив у себе з народженням першої дитини. Так чоловік намагався «розвантажити» від готування їжі дружину. А з появою решти дітей якось само собою вийшло, жартує чоловік,  що «кухня повністю перейшла в його розпорядження».

Тепер щоб захистити сім’ю і Батьківщину Олександр служить у війську. Багатодітний батько не розглядав можливість не йти служити, хоч і мав таке право. 

Як не йти? Росіяни ж почали наступати. Я розумів, що це початок великої війни. Хто ж, як не я, має захистити моїх дітей, мою родину? Я маю необхідні навички, знаюся на військовій службі, бо у свій час служив строкову. Коли почалася війна, прийшов до військкомату й був готовий виконувати ті завдання, які потрібно. На той час в частині, куди мене призначили, виникла нагальна потреба саме у кухареві, який би готував, як говориться, «в полях». І ось я тут. Хлопці їдять, кажуть – смачно, ніхто не скаржиться».

Приготування їжі відбувається з дотриманням визначених норм та стандартів харчування військовослужбовців. Іноді не забороняється й невеличка імпровізація, зважаючи на польові умови, проте, звісно, з обов’язковим дотриманням санітарних вимог. Але найголовніше у процесі приготування їжі –  це небайдуже ставлення. Якщо ти справді дбаєш про тих, кому готуєш, то обов’язково все вдасться якнайкраще.  

«Найперше, що потрібно, аби все вдавалося на кухні – це любов до того, що робиш і душа, вкладена в процес приготування їжі, – ділиться Олександр. –  Бо якщо це не твоє, не любиш куховарити й дбати про тих, для кого готуєш, то все – зіпсуєш найкращі продукти і не допоможуть найкращі кухонні комбайни. А можна готувати буквально на вогнищі чи перевізній військовій кухні, але  застосовувати фантазію, згадуючи рецепти, деталі приготування й кухонні хитрощі ще моєї бабусі та мами. Це моя улюблена справа – готувати їжу, вкладаючи частинку душі, для тих, хто важливий для мене».