Снайпінг — дещо більше, ніж зробити вдалий постріл. Це довгий період навчання і підготовки, пошук позиції, проведення розрахунків, очікування цілі та мінімум рухів, бо при найменшому викритті позиції противник зрівняє це місце з землею. У нашого героя, професійного снайпера, є своя формула — “знання, як стріляти + технологія = виконане завдання”.
«Мій перший постріл по противнику був трохи не за канонами снайперської справи. Того вечора, по дорозі на позицію, я ще встиг надати допомогу молодому хлопцю, якого поранив ворожий ПТРК. Вже на позиції, ще навіть не розклавши зброю, бачимо, що йдуть окупанти. Я кладу гвинтівку на бустер, підкладаю руку під сошку і влучаю в ціль на дистанції 1442», — згадує про своє перше завдання снайпер Бригади “Рубіж” Фін.
«Виходячи на вулицю, ти вже знаєш, яка сила вітру, ти про це постійно думаєш. Якщо є сумніви, то користуєшся даними метеостанції. Тоді, враховуючи погодні умови, виставляєш поправки на барабанах гвинтівки. Ці поправки вираховує звичайний мобільний застосунок. Однак, маючи досвід, показники програми теж можна коригувати. Основа — це знання і вміння, як стріляти. Якщо ми не на позиціях, то ми на полігоні. Ми постійно тренуємося, навіть в районах поблизу бойових дій», — розповідає військовий.
На Донецькому напрямку, де зараз працює Фін, часом найважча складова завдання — дійти на позицію. У ворога теж працюють снайперські пари. Бойові операції очима снайпера Фін описує так:
«Доводиться багато повзати, стояти за деревами, іноді виказуючи себе на кілька секунд, щоб зрозуміти, чи полює в цей час і на тебе ворожий снайпер. Головне призначення снайпера — не ліквідувати, а точно розвідати. У свою потужну оптику ми можемо бачити все поле бою. Ми можемо бачити противника та розуміти, що не влучимо, тоді головне — не виказати себе, бо ти повинен передати інформацію іншим підрозділам про скупчення живої сили, їхнє переміщення або скорегувати вогонь туди».
Відділення інформації та комунікації Північного Київського ТУ
