“Головна місія – нарешті по-справжньому повернути українцям Україну» - НГУ
«Це війна, яка скинула з обличчя маски, це війна за правду, за безапеляційну істину, яку рф намагається приховати від світу, а ми говоримо про незручну правду… Це війна за нашу вільну землю, за справедливість, яка порушувалася тисячоліття. Це вирішальна битва, яка визначить, за якими законами житиме світ далі і які цінності матиме».
 
Наша історія про 24 річну гвардійку на псевдо Білка. Стрільчиня Нацгвардії за фахом графічна дизайнерка та логіст по міжнародному перевезенню. Дівчина стала військовою 2 роки тому, коли відчула небезпеку ескалації конфлікту з рф, ставши до лав Національної гвардії України. У перші місяці війни Білка виконувала завдання з оборони Києва зі своїм підрозділом.
«Коли я побачила, як палає моя військова частина – я зрозуміла, що нічого доброго завтра чи після завтра не буде. З тієї миті я почала готувати себе морально до того, що буде важко. Тепер же мій дім, там де прийдеться ночувати. Де залишила наплічник – там і живу».
Дрібниці побутові чи негаразди з кимось у стосунках більше її не зачіпають, все втратило драматичність, адже, тепер головним є лише життя рідних і можливість виконувати її завдання-відстояти країну.
«У найважчі хвилини мені допомагало не панікувати – внутрішня тиша: притупити емоції страху та паніки. Найкраще мобілізує у бойових обставинах – тісний контакт один з одним і розуміння командних дій у своїй групі чи підрозділі. Якщо ти не розумієш людину без слів, якщо у вас відсутній на інтуїтивному рівні контакт – це зіграє роль під час проходження небезпечної ділянки».
Сьогодні 12% від усього особового складу Нацгвардії є жінки. За словами Марини, вона не відокремлює за гендерною ознакою кому де місце. Є колектив. Він або ефективний і злагоджений, або ні. Частіше саме жінки слугують емоційним балансом, так, вони перші починають паніку, але дуже швидко оговтуються, після чого стають максимально зібраними та конкретними.
«У першу ніч в лісі, коли почалася війна, вперше зрозуміла, що таке «єдність з природою» і навіщо це. Так, коли мерзли ноги – ми вкривали їх ялинковими віхами, прислухалися до природи, до повітря, до дерев, слухали звуки, стали одним цілим з місцевістю. Загострення уваги найкраще рятує життя на рівні інстинктів, особливо вночі. Найважче залишатися вночі сам на сам. Моя посестра, з якою я проходжу службу, порадила мені мріяти в такі моменти. «Мрії заспокоюють паніку, – казала вона. Згадуй як ти відпочивала до війни, формуй майбутнє, плануй, як ти святкуватимеш перемогу».
Віднедавна, каже Білка, відкрила для себе ефективну вправу – фільтр думок. Це практика, яка дозволяє виокремити важливе серед другорядного та руйнівного.
«Я цим самим вивільняє з себе шум, який накопичується у мені та мерехтить зайвим фоном, на який я витрачаю багато енергії та уваги. Це допомагає жити без півтонів, це дозволяє слідувати плану дій та зберегти чітку власну позицію, стиль поведінки та пам’ятати про головну місію – нарешті по-справжньому повернути українцям Україну».

Від admin