Командир роти у 5 Слобожанській бригаді Шрам розповів про бої за Харків, Балаклію, Куп’янськ та Кремінну.
Шрам – високий, усміхнений худорлявий хлопець, виглядає на свої 24 роки, гарно припасоване екіпірування.
«Позивний такий дали, бо в перші дні повномасштабного вторгнення частина НГУ, в якій ми знаходилися як новобранці, була атакована російською авіацією. На нас скинули авіабомби, декілька побратимів загинули, в обличчя прилетіло скло, я отримав свій перший шрам. Тому дали такий позивний. Але нацгвардійці збили наступного дня цю «сушку» (штурмовик Су-34), що надумала атакувати знову», — згадує Шрам.
У перший день повномасштабного вторгнення сам прийшов у військкомат та потрапив у НГУ. Вже на другий день служби потрапив під обстріл, бо росіяни підійшли настільки близько до Харкова, що добивали мінометами до розташування частини. З сумом каже, що тоді побачив перших загиблих побратимів. Про себе розповідає неохоче, кожне речення доводиться «витягувати». З’ясовуємо, що за освітою Шрам — інженер-логіст, закінчив магістратуру Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Навчався на військовій кафедрі Університету Повітряних Сил, отримав звання молодшого лейтенанта та військову спеціальність. Але тут Шрам несподівано зізнався, що завжди прагнув будувати цивільну кар’єру.
«24-го лютого подивився у вікно та зрозумів, що треба йти туди, чого уникав навіть у думках. На мою країну напали, я мав виконати обов’язок кожного чоловіка, який себе поважає. Я по-іншому не міг. Салтівку обстрілювали, я купив ковбаси та пішов у військкомат», — зі сміхом каже Шрам.
І продовжує з гумором розповідати, що тією ковбасою у перший день пригостив строковців. Тоді він ще не уявляв, що буде саме ними командувати.
«Коли вже подавали документи на першу платню, мене «вирахували» та запропонували командувати взводом тих хлопців. До речі, якби не солдати строкової служби, що мали вже йти на «дембель» – думаю, ми б цю війну програли. Вони не знали, що майже неможливо першим пострілом з «Ігли» (переносний зенітно-ракетний комплекс радянського виробництва) збити сучасний бомбардувальник та декількома РПГ-7 зупинити танкову колону. Тому вони просто це робили у березні 2022-го. Просто сідали у машини, їхали за кільцеву та повертались з трофейною зброєю. За рік ці люди стали просто шаленими профі», — з гордістю каже Шрам.
Далі Денис розповідає, як у перші дні ловили у посадках та на кільцевій численних російських «потєряшек», що збігли з розбитих російських колон, як за одну ніч затримали п’ятьох колаборантів, що один за одним по черзі намагалися намалювати флуоресцентною фарбою мітку для авіації на паркані частини. Каже, що росіяни платили зрадникам за це дві тисячі гривень. Пригадує історію як знайшли на куті двох лісосмуг замерзлого російського смертника-гранатометника прикутого ланцюгом до дерева, щоб не збіг.
«Після місяця «учебки» потрапив під Балаклею, там мені запропонували командувати ротою. Потім працювали у Куп’янську, далі знов блок-пости, а після вже був Лиман та Кремінна. І ось тут я зрозумів, що передова у Балаклії та передова тут – це дві абсолютно різні передові. Я не був у Бахмуті, але мені здається, що гірше Серебрянського лісу Господь ще нічого не придумав. У мене в роті лише 30 відсотків не були поранені, а контузії тут пораненням ми не вважаємо. Це просто пекло на землі», — з гіркотою розповідає Шрам.
Сьогодні двадцятичотирирічний хлопець командує підрозділом, в якому більшість бійців набагато старша за нього самого. Але на фронті оцінюють за досвідом та тим, як людина діє у бою. За мужність та рішучі дії на передовій Дениса представлено до високої державної нагороди.
«1 лютого 2023 року по всій лінії оборони батальйонної групи нашої бригади ворог пішов в наступ. Застосував артилерію, міномети, танки, БТР, БМП та велику кількість живої сили. Шрам корегував вогонь нашої артилерії та вів бій протягом двох годин. Незабаром почали закінчуватися боєприпаси, були поранені, великокаліберний кулемет пошкоджено осколками від ворожої міни, ворог застосував димову завісу, намагаючись обійти гвардійців, — розповідає заступник командира стрілецького батальйону підполковник «Ізюм». — Шрам відправив резерв з боєприпасами та групу евакуації поранених на тилову позицію. Але там вже був противник. І Шрам тоді з кількома бійцями з боєм пробилися до оточених бійців та вивели їх з-під вогню».
Гвардійці 5 Слобожанської бригади є питомою складовою Сил Оборони України. Вони продемонстрували свій професіоналізм на Харківському, Ізюмському, Балаклійському, Куп’янському, Кремінському напрямках. Всі, хто бажає битися за власну землю, може приєднуватися до них.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
