«Спочатку командир Сорока видався строгим. Але потім пояснив, мовляв, я вас боюся втратити, а тому хочу, щоб ви всього навчилися, все побачили: де «прильот», де «вильот». Тоді він нас приставив до мінометної батареї де ми отримали колосальний досвід. Командир дуже любив новітні технології. Він вважав, що одним автоматом йти на пролом не можна. Потрібно вмикати мозок. Він розумів програмне забезпечення, швидко й чітко вибудовував координати, куди нам потрібно вдарити. Одна-дві міни – точне влучання», – діляться спогадами про командира його побратими.
Хлопці пригадують, що командир Сорока дуже уважно ставився до цифр, координат і карт, але найбільше сил він присвячував людям: «коли було скрутно, він вмів підбадьорити. Любив повторювати: «насипайте їм, хлопці, насипайте!». Нас це підбадьорювало. Андрій був дуже доброзичливою людиною і міг останнє віддати іншим. Велику частину нашого продовольства ми віддавали людям, котрі жили у районах бойових дій. Це були переважно старіші люди, котрі потребували допомоги. Командир вселяв у нас доброту і ми вчилися доброти від нього».
Про віддану службу й героїчну смерть командира Андрія Сороки розповідають його побратими у відеосюжеті:
