Боєць 3 бригади оперативного призначення «Спартан» на псевдо Оплот доєднався до лав нацгвардійців ще у 2016 році, коли почав навчання в Національній академії Національної гвардії України. Від самого початку повномасштабного вторгнення військовослужбовець стоїть на захисті Батьківщині й поділився своїми спогадами про оборону Бахмуту.
«Я планував ставати військовим, будувати військову кар’єру та події, які відбувались на сході нашої країни за часів АТО/ООС підштовхнули мене до цього. Моє навчання тривало п’ять з половиною років, після закінчення навчального закладу у 2021 році мене розподілили до військової частини 3017, так я й опинився в бригаді», – ділиться гвардієць.
Початок повномасштабного вторгнення Оплот зустрів у відрядженні на заході України й вже 24 лютого 2022 року останнім потягом з Вінниці поїхав назад на схід країни.
«До Харкова я прибув вже ввечері 25 лютого. З самого початку мій батальйон вже займав оборону на північних околицях міста, а я особисто приймав добровольців, що прибували до нашої військової частини та бажали захищати свою країну», – пригадує гвардієць.
Потім були виснажливі бої з оборони Харкова, після успішний Харківський контрнаступ і надалі постала задача з оборони Бахмута.
«Перед вирушенням до міста Бахмут, у нас була зібрана батальйонна тактична група, яка тримала позиції на КПВВ «Майорське», що теж знаходиться в Донецькій області й після чого, в кінці грудня нам сказали, що ми маємо вирушати до міста Бахмут і допомагати тримати оборону там», – згадує Оплот.
Нацгвардієць ділиться, що бої були дуже тяжкі та виснажливі, ворог щохвилинно намагався прорвати оборону українських військових не дивлячись на власні втрати.
«На той момент я обіймав посаду командира роти й моєму підрозділу була поставлена задача зайняти оборону поблизу Бахмута, у селищі Опитне. На цьому напрямку противник дуже часто проводив штурмові дії, тобто намагався просунутись, щоб оточити місто. Для моєї роти це були, певного роду, нові бойові дії, бо здебільшого всі попередні бойові завдання ми виконували в полях або посадках, можна сказати, що спеціалізувалися на окопній війні. Даний досвід для нас став новим, оскільки тут вже були міські бої, де маленькі дистанції та обмежена видимість на спостережних пунктах».
Саме бої в місті гвардійцям довелось опановувати дуже швидко та пристосовуватись до нових реалій, бо ворог мав перевагу у висоті звідки постійно міг працювати своєю артилерією та танками, що не змовкали ні на хвилину.
«Вони могли відпрацьовувати по нас прямою наводкою, навіть без коригування дронами, але нам допомагало те, що це були бетонні споруди, які витримували дуже великий натиск артилерії. Якщо у нас розбивали одну частину будівлі, то ми пересувалися в інший корпус і стримували там ворога певний час під постійним вогнем», – додає гвардієць.
«Оборона Бахмуту в цілому була стратегічно важливою для нас, бо поки ми утримували саме місто, то наші побратими, які знаходились на його північних околицях, проводили наступальні дії з метою «зрізати» фланги та вирівняти лінію фронту».
Загалом, ведення бойових дій у Бахмуті та його оборона стали великим досягненням для підрозділу Оплота. Гвардійці здобули великий досвід міських боїв та коли відходили на інші позиції, то вже зналися та розуміли як стримувати ворога в будь-яких умовах, будь-то місто, посадка, поле – неважливо, ворога буде знищено на кожному метрі української землі.
Відділення інформації і комунікації Східного ТУ
