«Наші підрозділи перебували на ротації в ООС по два місяці. Мій так званий «дебют» припав саме на зимову ротацію 2022 року. Перший місяць ми спокійно виконували покладені на нас завдання на Луганському напрямку. Та на зміну спокою прийшла повномасштабна війна. У перші дні довелося пристойно поманеврувати, аби перегрупувати наші підрозділи, закріпитися та дати гідну відсіч агресору», — згадує гвардієць.

Андрій опинився у Рубіжному. Промислове місто із щільною міською забудовою, яке ворог методично почав знищувати своєю артилерією, одночасно кидаючи хвилі мобілізованих на штурм.

«У залежності від бойової міці та тактики ворога понад півтора місяця нам вдавалося маневрувати в обороні. Спочатку ми стримували їх на дальніх підступах до міста, згодом на ближніх, далі основні бойові дії точилися в самому місті. Саме щільна забудова допомагала нам наносити серйозне ураження ворогу в живій силі. Однак тоді, як, загалом і нині, вони не рахували своїх солдатів. Інколи без бронезахисту та зброї на наші позиції вони виходили десятками, їхні втрати лише в Рубіжному вимірювали тисячами вбитих», — розповідає офіцер.

Тотальна перевага росіян в артилерії змушувала українських захисників відступати, зазнавати втрат, і врешті вийти зі зруйнованого міста.

«А слідом за артилерією пішли танки. Насипали нам вдень і вночі, розбивали місто 24/7. Ми жартували з хлопцями – де той час на відпочинок, коли ти під цілодобовим шквалом вогню, ще й маєш оборонятися та оперативно змінювати позиції. Бували такі дні та позиції, що ми були з ворогом надто близько, інколи навіть чули один одного розмови. Коли ж нам довелося відкочуватися на вихід з міста, коли окупанти контролювали його на 80%, з’явилися й ворожі снайпери. Вони суттєво уповільнювали наші маневри», — говорить Андрій.

Після виходу з Рубіжного він почав міркувати про те, що отриманий ним бойовий досвід не має пропасти задарма. У нього з’явилося прагнення рости, вчитися, вести людей вперед.

«Спочатку я вчився на командира відділення та отримав звання сержанта, згодом зрозумів, що можу і хочу більшого, військовий фах мені підходить, відтак маючи вищу освіту я отримав офіцерське звання та після навчання став командиром взводу. Ми мусимо перемогти в цій великій битві, ми обов’язково переможемо. Але кожен має докладати до цього максимум зусиль. Я обрав для себе такий шлях, хочу прогресувати, вчитися і передавати свій досвід іншим. Ми йдемо за Перемогою – і ми її отримаємо», — впевнений Андрій.

Гвардійці військової частини 3051 Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.

Сьогодні до їхньої місії може приєднатися кожен!

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України