Небо на цій ділянці переповнене ворожими «пташками». Дорогою до позицій артилеристів Першої президентської бригади оперативного призначення «Буревій» декілька разів зупиняємось і ховаємось серед дерев, щоб нас не помітили.
«Тут так постійно, – каже командир першої гаубично-артилерійської батареї зведеного гаубичного артилерійського дивізіону на позивний Тарас, – потрібно трохи зачекати, поки не прийде підтвердження, що пташка полетіла».
Зустріч із бойовим розрахунком гаубиці відбувається під звуки вибухів. Воїни-гвардійці протистоять ворогу на Лиманському напрямку. Останнім часом цей напрямок не часто згадується в інфопросторі, але запеклі бої тут відбуваються постійно.
«Як ви тут?», – питає Тарас у воїнів розрахунку.
«Та нічого, командир. Чекаємо на нові цілі і знову будемо працювати»,– відповідає командир гармати на позивний Лєший.
Чекати довго не довелось. Поки заварювали каву – надійшли координати від аеророзвідників і хлопці одразу біжать до гармати.
«До бою», – скомандував Лєший.
Розрахунок гармати працює мов швейцарський годинник: перший номер – проводить обчислення, другий номер – наводить гармату по координатах, третій номер – миттєво заряджає. Все треба робити швидко, щоб ціль не втратити.
«Гармата! Постріл!», – пролунала команда і перший снаряд вже летить до цілі.
Корегують арту побратими з аеророзвідки, тож шансів у противника уникнути сумної участі немає.
Знову і знову лунає команда «Гармата! Постріл!». Снаряди один за одним вириваються з гармати по чітких координатах ворожої цілі, аж поки по з рації прозвучало: «Ціль уражено».
Після відпрацювання по цілі у хлопців з’явилось трохи часу на спілкування.
«Роботи тут вистачає. Бувають дні, що навіть не встигаємо перезаряджатись, так багато цілей дають», – говорить Лєший.
«Зараз росіяни пересуваються серед позицій або бігом, або більше пересуватись вони не зможуть. Наші хлопці завжди готові поцілити по їх макітрам», – розповів свої спостереження командир гаубично-артилерійської батареї Тарас.
Знайомимось з навідником гармати з позивним Гун. У мирному житті він був начальником транспортного відділу одного із елітних таксопарків столоці, а з перших днів широкомасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України пішов у військкомат, щоб доєднатись до захисників України.
«Спочатку вступив до лав територіальної оборони. Пробув в них рівно рік і перевівся в бригаду Гвардії наступу «Буревій», – ділиться він.
На питання, яка в нього мотивація була, коли він пішов захищати Україну, Гун відповідає глибокою філософською думкою.
«Коли питаєш у них «Хто ти?», росіянин завжди відповідає «я – рускій». «Рускій» – це прикметник. Жодна нація в світі не ідентифікує себе як прикметник. «Я – українець», «Я – британець», «Я – італієць», а у них «рускій». Вони – нація рабів, а я не хочу, щоб ми також ними стали», – підкреслив він.
До розмови доєднуєть командир Тарас. Питаю в нього про людей, його підлеглих, які зараз на цих позиціях виконують бойові завдання. На що він відповідає, що “тут знаходяться кращі молоді та енергійні люди, які не чекаючи ніяких повісток і різних бюрократичних тяганин прийшли сюди, щоб відстоювати наш з вами спокій і боронити нашу землю від ворога”.
«У нас під ногами наша земля. У нас за спинами наші родини, тому, якщо ми зараз, грубо кажучи, розвернемось і підем, то війна і ця руїна прийде до наших домівок. Тому у нас немає вибору, ми обов’язково маємо перемогти», – підсумував він.
Пресслужба НГУ
