Колишній учитель з Чернівців Юрій Чубрей на псевдо Сармат майже півроку тримав оборону під постійними обстрілами ворога.
Позиції, на яких служив Юрій, ворог постійно обстрілював та намагався оточити українських захисників. У надскладних умовах — під постійним вогнем, із нестачею води та сну — гвардійці встояли.
Юрій зберіг світлини й відео тих днів — вони розповідають про реалії позиційної війни краще за будь-які слова.
На 50-й день оборони він сфотографувався: помітно схудлий, із виснаженим поглядом і бородою, яку розчісував патроном.
«Патрон — універсальна річ. А кава? Засипаєш гранули просто в рот, цукор — туди ж. Води шкода… її економили на все», — пригадує гвардієць.
Перепочинок вимірювався хвилинами між обстрілами. Усі ресурси — від води до сил — ділили по максимуму.
Поруч із Юрієм тримали оборону двоє молодших бійців. Один — 45-річний воїн, інший — 22-річний боєць, який тільки розпочав свій шлях захисника.
«Бували моменти, коли опускалися руки. Але я мав підтримувати хлопців, заспокоювати. Я був найстаршим у трійці — мусив тримати їх і себе», — каже Сармат.
Підрозділ тримався також завдяки роботі операторів БПЛА, які постачали все необхідне — від води й харчів до боєприпасів.
Коли ситуація дозволила безпечніший вихід, гвардійці провели ротацію. Але досвід, здобутий у цих умовах, ще довго допомагатиме їм на полі бою.
Так само впевнено, як і в перший день, він захищає країну. А його історія — ще одне свідчення того, що в основу української оборони лягли долі, сміливість і незламність людей, які не мали військової професії, але зробили свій вибір.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
