До зими 2024 року я працював на одному із підприємств Сумщини. Потім отримав повістку і опинився у лавах 35 полку. Підготовку проходили активну, для себе чітко усвідомлював – маю вчитися і розвиватися у військовій справі», – розповідає гвардієць.

Бойове хрещення Малого відбулося на Покровському напрямку – одній із найскладніших ділянок фронту, яка стала справжньою перевіркою на готовність діяти, тримати оборону та виживати.

Щойно ми зайшли на свої позиції – одразу почали займатися інженерними роботами, облаштовували позиції. Розуміли – це важливо, бо це рятує життя. Я кулеметник, тому міг сміливо відповідати і «насипати» ворогу добряче. Однак згодом виявилося, що ми були фактично в оточенні, тобто на 360 градусів був ворог, з будь-якого боку міг прилетіти снаряд», – згадує Малий.

Через щільність ворожих позицій та інтенсивність вогню він невдовзі отримав поранення. Їхню з побратимами позицію виявив ворожий дрон.

Працювали, коли дрон помітив мене. Я намагався максимально не рухатися, дрон залетів метрів на двадцять над посадкою, подивився і полетів далі. Я продовжив копати окоп, але він повернувся та зробив кілька скидів. Останній скид потрапив прямісінько мені в окоп. Я вистрибнув, але уламки потрапили в ребра та руку. Переліз на сусідню позицію, там мені надали допомогу: перев’язали, зупинили кров. Далі вдалося евакуювати мене на стабпункт», – говорить гвардієць.

Згодом Малий опинився вже на Південно-Слобожанському напрямку. Там зі своїми побратими у складі батальйону оперативного призначення тримає визначені рубежі та дає відсіч окупантам.

Цей напрямок дещо спокійніший, однак, по-своєму теж небезпечний: розтяжки, мінні пастки. Та й загалом – війна відчутно змінилася порівняно з 2024 роком. Тоді було більше техніки, менше дронів. Зараз дрони — повсюди, техніки менше, більше малих груп піхоти, вони наразі діють швидше. Війна дуже інтенсивна. Кожен день – випробування, але ми тримаємося, робимо свою справу і б’ємося за нашу землю», – коментує Малий.

Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ