Молодший сержант на позивний Добрий – командир екіпажу безпілотних літальних апаратів 40 полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України. До війська він долучився у 2021 році, а повномасштабне вторгнення зустрів у 18 років. Сьогодні за його плечима – бойовий досвід, опанування нової військової спеціальності та відповідальність за побратимів.

Я не зможу просто покласти руки в кишені й дивитися, як хтось захищає мою сім’ю, якщо це можу робити я», – говорить гвардієць.

До початку військової служби Добрий навчався на матроса-електрозварника, мав власні плани та мрії. Однак повномасштабне вторгнення росії змінило його життя.

Спочатку військовослужбовець виконував завдання з охорони важливих державних об’єктів. Згодом зацікавився безпілотними технологіями та вирішив опанувати нову військову спеціальність.

Перший бойовий досвід Добрий здобув у 2025 році на Покровському напрямку. Зруйновані будинки, спустошені вулиці та постійна небезпека стали для молодого гвардійця новою реальністю.

З часом він набував професійного досвіду, вдосконалював свої навички та взяв на себе відповідальність за екіпаж.

Бували моменти, коли ставало дуже важко. Коли працюєш на позиції, розумієш, що важлива кожна деталь. Найголовніше – безпека. Ти відповідаєш не тільки за себе, а й за людей, які поруч», – розповідає гвардієць.

Побратимство та відповідальність

Під час військової служби особливого значення для Доброго набуло побратимство. За його словами, спільні випробування формують довіру між військовослужбовцями, яка не зникає після повернення з бойових завдань.

Хлопці, з якими ти працюєш на позиції, стають тобі друзями, братами. Побратим – це людина, на яку завжди можеш покластися. І навіть коли виходиш із позиції, побратимство не закінчується. Це як брат, але ще ближче. На полі бою дуже важлива довіра. Ми повинні не просто виконати завдання, а й повернутися живими», – говорить Добрий.

Для нього військова служба – це передусім відповідальність, дисципліна та повага до людей, які поруч. Гвардієць переконаний, що кожен військовослужбовець робить свій внесок у захист держави.

Ми всі робимо одну роботу – захищаємо свою землю. Бо хто, як не ми?» – наголошує він.

Родина, заради якої варто боротися

За військовою формою, бойовим досвідом і командирською відповідальністю – людина зі своїми мріями та планами на майбутнє.

У 2024 році Добрий одружився, а нещодавно в його родині народився син. Тепер у гвардійця є ще одна причина мріяти про мирне майбутнє та можливість проводити більше часу з близькими.

Я така ж людина, як і всі. Коли приходжу додому й знімаю форму, у мене так само є мрії, плани, я теж втомлююся. Хочеться будувати сім’ю, бути поруч із дружиною та сином. Але я знову беру форму і йду воювати, йду служити своїй країні. Бо якщо не ми, то хто?» – говорить Добрий.

Військовослужбовець не приховує, що служба потребує багато сил, витримки та готовності долати труднощі. Водночас він наголошує на важливості підтримки в колективі, взаємної поваги та постійного професійного розвитку.

Історія Доброго – це історія молодого українця, який зустрів повномасштабну війну у 18 років, здобув бойовий досвід, став командиром екіпажу та створив власну родину.

Сьогодні він мріє про родинні вечори, усмішку сина та можливість бути поруч із близькими. Саме майбутнє своєї родини й України залишається для нього важливою мотивацією продовжувати службу.

Група комунікації Південного Одеського ТУ НГУ

Перейти до вмісту
widget will appear here