25-річний військовослужбовець на позивний Будік служить у 45 полку імені Олександра Красіцького Національної гвардії України з 2021 року. Розпочинав зі строкової служби, а з початком повномасштабного вторгнення уклав контракт. За участь у бойових діях гвардієць нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Перші бойові виїзди на Запорізькому напрямку запам’яталися йому надовго. Зруйновані російськими окупантами населені пункти, постійні обстріли та небезпека стали частиною його військових буднів. Згодом гвардієць опанував роботу з безпілотними літальними апаратами.
Коли мені сказали, що ми виїжджаємо в район бойових дій, я спочатку не вірив. А коли приїхали, побачили все на власні очі – було страшно. Навколо були суцільні руїни, а згодом нас накрила ворожа артилерія. Але ми розуміли, що ворог прийшов на нашу землю, і ми зобов’язані її захищати», – пригадує Будік.
Одним із найважчих випробувань для військовослужбовця стало поранення. Під час ворожого обстрілу гвардієць зазнав уламкового поранення ноги. Побратими оперативно надали йому необхідну допомогу та організували евакуацію.
Я спочатку навіть не зрозумів, що поранений. Найперше запитав хлопців, чи всі цілі. А вже потім вони сказали, що в мене кров. Побратими дуже швидко зреагували, усе зробили професійно. Я їм за це надзвичайно вдячний», – розповідає військовослужбовець.
Сьогодні Будік – командир взводу. Попри наслідки поранення, він продовжує службу, займається підготовкою особового складу та передає власний бойовий досвід військовослужбовцям.
Особливе значення для гвардійця має побратимство, цінність якого він неодноразово відчував під час виконання бойових завдань.
Дружба на війні дуже цінна. Ти розумієш, що людина поруч прикриє тобі спину, допоможе або врятує. Там усі стають один одному рідними», – ділиться Будік.
Говорячи про майбутнє, військовослужбовець насамперед згадує родину. Безпека батьків, молодшого брата та всіх українців залишається для нього головною мотивацією продовжувати службу.
Для мене перемога – це спокій рідних. Щоб батьки могли спокійно спати, молодший брат ходив до коледжу і мав своє дитинство. Щоб діти могли просто бігати, жити й радіти. Заради цього ми й стоїмо», – підсумовує гвардієць.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
Більше про історію Будіка – у відео.






