Оператор безпілотних літальних апаратів 5-ї Слобожанської бригади НГУ Ярослав із позивним «Оріон» розповів журналістам агенції «АТН», чому пілотам важливо помічати найдрібніші деталі і що буває, коли «пташки» гвардійців стикаються в небі зі справжніми пернатими.
До великої війни Ярослав працював вантажником на «Новій пошті». Тепер вже два роки керує ударними та розвідувальними безпілотниками. Щоб успішно виконувати бойові завдання, говорить нацгвардієць, вчитися нового треба щотижня. Цінує поради бойових побратимів, слідкує за перевіреними джерелами в інтернеті та пам’ятає настанови свого першого інструктора.
«Як говорив мені цей хлопець: дрон літає сам, йому просто не треба заважати. Потрібно навчитися моториці пальців, тобто звикнути до цього. На це може піти різна кількість часу: це ж потрібно орієнтуватися на місцевості. Тобто якщо ти кудись полетів, то треба повернутись назад», – розповідає наш побратим.
Ударні дрони слобожанських гвардійців нищили окупантів та їхню техніку під Кремінною, у Кліщіївці, на Харківському напрямку.
«На бойові виходи в Кліщіївці я з собою брав бронежилет, автомат, каску та сам дрон. До нього йшла антена, проводи і БК. Тобто 25-30 кг залежно від того, скільки БК з собою береш», – пояснює Оріон.
З таким навантаженням Ярослав пройшов шість кілометрів із травмованою ногою та бойове завдання виконав. При розвідувальних польотах важлива витримка, вважає гвардієць, та вміння помічати деталі.
«Ви знаходитеся в якійсь місцевості, бачите, що там якийсь пакетик валяється. Дуже сильно військових видає те, що вони після себе залишають. Те ж саме сміття, коробки БК. Взагалі будь-яка деталь. Залишаються якісь тварини. Собаки, кішки. Вони ж не будуть самі, вони в будь-якому разі приходять туди, де їм можуть дати поїсти», – пояснює Оріон.
Чим ближче до лінії фронту – тим оператори вразливіші для ворога. Тому всі дронщики дбають про безпеку одне одного.
«Чим ви далі – тим вам безпечніше. Це в теорії. І крім вас, в будь-якому випадку, є такі самі дронщики. Але вони можуть знаходитися набагато ближче і весь основний удар можуть взяти на себе. Ну це знову таки, теоретично. Тому дуже потрібно слідкувати за своєю непомітністю, маскуванням свого обладнання. Максимально маскувати антену. Пофарбувати її в якійсь колір, який зараз на місцевості», – розповідає наш побратим.
Кількість знищених ворожих позицій, як і втрачених безпілотників, Ярослав на позивний Оріон не рахує. За українськими розвідувальними «мавіками» полює ворог, трапляються і взагалі непередбачувані втрати.
«Буває так, що ти можеш місяць працювати з одним дроном і йому хоч би що. А буває так, що ти за тиждень втратиш чотири пташки. Бувають випадки – мені хлопці розказували, аеророзвідка – вони просто літали і їх просто збив орел. Побачив, що щось літає і все – напав на них. І все – нема дрона», – говорить Ярослав.
Вдалий розвідувальний політ дозволяє зберегти життя воїнів на позиціях та виконати бойове завдання. І в цій війні гвардійці понад два роки пліч-о-пліч з волонтерами, які допомагають.
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ
за матеріалами телеканалу АТН
