З нагоди Дня танкових військ розповідаємо історію Андрія на позивний Локі – командира танкового взводу 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України. У цивільному житті він – кандидат біологічних наук, фахівець із розробки продуктів для світових агрохолдингів. Сьогодні командує екіпажами бойових машин.
Андрій родом із Донецька. Там залишилася його мала батьківщина, а на українській землі поховані його діди й прадіди. З 2000 року він жив у Києві, де будував наукову та корпоративну кар’єру.
До початку повномасштабного вторгнення Андрій готувався заздалегідь: тримав зібраними тривожні рюкзаки та документи. Коли 24 лютого під ранок над столицею пролунали перші вибухи, він уже знав, що робитиме далі.
Після кількох спроб пройти звірку даних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Андрій зрештою мобілізувався. Не маючи за плечима строкової служби, готувався до служби в піхоті. Однак після базової військової підготовки потрапив до 5 Слобожанської бригади «Скіф», де згодом очолив танковий взвод.
Його цивільний досвід, здавалося б, зовсім не відповідав майбутній посаді. Під час спілкування у ТЦК, почувши про роботу Андрія у сфері розробки продуктів харчування, йому навіть жартома пропонували посаду шеф-кухаря. А через зріст у 195 сантиметрів переконували, що в танку йому буде складно.
Коли мене приїхав забирати командир підрозділу, який виявився навіть трохи вищим за мої 195 сантиметрів, я зрозумів: окей, значить, і з таким зростом у танку працювати можна. Сьогодні ці машини стали для нас чимось надзвичайно близьким», – згадує Андрій.
Робота танкового підрозділу – це далеко не лише керування багатотонною бойовою машиною. За бронею – щоденна праця людей, від яких залежать справність техніки, її готовність до виконання завдань і безпека екіпажу.
Це важка техніка, а отже – важка щоденна праця. Тут усе вагоме: від снарядів до елементів конструкції. Грязь, мазут, копоть – це наші реалії. Але головне – це наш колектив, як на підводному човні», – говорить Локі.
Танковий підрозділ працює як єдина команда, де кожен знає свою роль і відповідає за спільний результат. Військовослужбовці разом обслуговують і ремонтують техніку, готуються до бойових завдань та вирішують побутові питання. Злагодженість тут безпосередньо впливає на роботу всього екіпажу.
Для Андрія одним із найважливіших результатів цієї командної роботи залишається те, що за час бойової роботи його підрозділ не втратив жодного побратима. За цим – щоденна дисципліна, взаємодопомога та довіра між військовослужбовцями.
Перехід від цивільного життя, де рішення можна обговорювати та шукати компроміси, до військового командування став для Андрія окремим викликом. У війську відповідальність командира має іншу ціну, а накази потрібно виконувати чітко й без зволікань.
У цивільному житті ти бос, де багато речей можна обговорювати. У війську ієрархія суворіша: наказ виконується, а не обговорюється», – пояснює він.
За словами Локі, його головна мотивація сьогодні – розуміння того, що цю війну необхідно зупинити зараз, а не залишати наступним поколінням.
Моя головна мотивація – повне розуміння, що ворога треба зупинити тут і зараз. Або це зробимо ми, або передамо цю війну дітям й онукам. Відкату не буде – їх треба зупиняти», – наголошує Андрій.
Шлях Локі до танкового підрозділу починався далеко від військової професії – з науки та роботи у сфері розробки продуктів. Сьогодні цей досвід доповнюють командування танковим взводом, відповідальність за людей і щоденна робота з бойовими машинами.
У День танкових військ вітаємо Андрія, його побратимів і всіх воїнів-танкістів, які виконують бойові завдання, обслуговують техніку та щодня працюють разом зі своїми екіпажами.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
