У питаннях комплектування посад молодших командирів у 2 корпусі НГУ «Хартія» компромісів не визнають. Тут сержантів не просто призначають, а ретельно вирощують: виховують, гартують і випробовують вогнем. Адже якщо офіцер – це інтелект і стратегічне планування, мозок підрозділу, а солдати – його невтомні м’язи, то сержант є тим самим хребтом підрозділу, який поєднує волю командира й дії бійця. Без цієї опори будь-який підрозділ розсиплеться під першим же натиском ворога. Саме тому підготовка сержантів у «Хартії» – це багатомісячний марафон, під час якого вчорашні фахівці мирних професій стають лідерами, здатними впевнено вести своїх підлеглих у бій.

Рішучість, комунікабельність, відповідальність

Відбір майбутніх молодших командирів починається ще під час курсу базової військової підготовки. Протягом двох місяців досвідчені інструктори та чинні сержанти не просто вчать новобранців рити окопи, стріляти та маскуватися – вони «сканують» характер кожного рекрута. Особлива увага приділяється оцінці особистих якостей бійців: як вони поводяться в колективі, чи готові ділитися останнім, чи вистачає їм хоробрості взяти на себе відповідальність за помилку підрозділу.

Окремо оцінюється здатність до взаємодії – уміння порозумітися з упертим солдатом, зробити чітку доповідь командиру, налагодити зв’язок із суміжними підрозділами. Сержант має бути дипломатом війни, який знає, коли натиснути, а коли підтримати. Проте успішне завершення БЗВП – іще не гарантія майбутньої сержантської кар’єри. Остаточна «селекція» проводиться на бойових позиціях. Протягом кількох місяців командування вивчає попередньо відібраних кандидатів шляхом опитування їхніх командирів та товаришів по службі. Якщо людина гідно проявила себе на полігоні, а потім підтвердила свої якості на «нулі» – її вже всерйоз розглядають на сержантську посаду.

Проте останнє слово, звичайно, за самим військовослужбовцем. Буває так, що боєць має потенціал, але боїться відповідальності. Із такими проводять бесіди, роз’яснюють цінність їхнього внеску в загальну справу. Проте якщо людина відмовляється, змушувати ніхто не стане – неможливо вести когось за собою, якщо ти не впевнений у власному праві командувати. Такі люди залишаються в резерві з поміткою «ще не готовий», отримуючи менш відповідальні завдання, щоб поступово нарощувати впевненість у своїх силах.

Загартоване братерство сержантів корпусу «Хартія» веде за собою бійців

«Прокачують скіли» у перервах між боями

Навчання сержанта в «Хартії» ніколи не припиняється. Коли з’являється вікно між бойовими відрядженнями, він знову стає учнем. Корпус використовує всі можливості: від навчань за кордоном до різноманітних тренінгів в Україні. Удосконалювати підготовку сержантського корпусу з’єднання на волонтерських засадах допомагають викладачі Українського католицького університету та інструктори громадських навчальних ініціатив «Боривітер» й «Victory Drones». Перші сприяють удосконаленню лідерських навичок, передаючи знання у сфері психології управління та етики. А фахівці «Боривітру» та «Victory Drones» підвищують технологічну обізнаність у військовій справі – гвардійці навчаються краще розуміти і контролювати ситуацію на полі бою, опановують сучасний зв’язок, топографію, радіоелектронну боротьбу тощо.

Також рік тому низку освітніх програм для «хартійців» розпочала і Київська школа економіки.

Для Київської школи економіки співпраця з корпусом «Хартія» – велика честь. Освіта й оборона мають діяти разом, тож ми готуватимемо інженерів і аналітиків, які однаково впевнено почуваються у воєнний час та в економіці нової епохи. Підрозділ отримає доступ до наших курсів і лабораторій, а студенти – реальні знання від захисників. Це посилює оборону і спроможність економіки вже сьогодні й закладає фундамент для конкурентної України завтра, – зазначає президент Київської школи економіки Тимофій Милованов.

Варто згадати й про спільний проєкт з реформування системи навчання і підготовки особового складу, який навесні 2026 року презентували командири 2 корпусу НГУ «Хартія» та Третього армійського корпусу ЗСУ. Його мета – створити сучасну та ефективну систему підготовки військовослужбовців, яку можна швидко масштабувати на всі Сили безпеки й оборони України. Значна увага при цьому приділяється саме роботі з сержантською вертикаллю.

Ритуали військового братерства

Основою вишколу сержантів 2 корпусу НГУ «Хартія» є ідеологічна складова, за яку відповідає хорунжа служба. Сержантів навчають бути не просто командирами, а носіями української ідеї. Кожен із них має бути трохи істориком і трохи оратором, аби вміти пояснити бійцям, за що саме вони проводять місяці в промерзлих бліндажах чи у спекотному степу.

Окремою, майже сакральною складовою життя «Хартії» є її традиції. Приміром, фінальний іспит рекрутів після завершення БЗВП – забіг на 5 кілометрів за право носити шеврон бригади. Половину дистанції бійці біжать строєм, потім розвертаються і наступні 2,5 км кожен взвод долає з ношами з умовним «пораненим». Це іспит на витривалість і взаємовиручку, який сержанти долають пліч-о-пліч із новобранцями. Опісля фінішу бійці отримують бригадні шеврони від своїх командирів.

Особливе місце посідає ритуал вручення берета.

Це не просто видача елемента однострою, у нас його не можна отримати на складі, його потрібно заслужити, – зазначає головний сержант 2 корпусу НГУ «Хартія» старший майстер-сержант Дмитро Грицюк на псевдо Волиняка. – Церемонія має особливість: перед врученням головний убір повністю занурюють у воду. Командир бригади вручає берети командирам батальйонів та начальникам секцій штабу, які особисто вдягають їх своїм підлеглим. У цей момент мокрий берет буквально набуває форми голови бійця. Ці відчуття – дотик руки командира та холодна вода, що стікає по тілу, – назавжди карбуються в пам’яті воїна як момент прийняття до бойового братерства.

«Змивання страхів» – ще одна важлива традиція корпусу. Цей символічний акт омивання обличчя у спеціальній чаші перед відправкою на фронт з вигуком: «Честь України – готовий боронити!», дозволяє бійцю залишити тривоги позаду й зосередитися на виконанні місії.

Заслужений берет із рук командира

Школа імені Капи

Теоретичним базисом підготовки сержантів корпусу є філософія, запозичена в полеглого побратима – головного сержанта 13 бригади оперативного призначення «Хартія» НГУ Олександра Ющенка. Боєць із позивним Капа обійняв посаду головного сержанта бригади у 2023 році. 23 квітня 2024 року він загинув.

Капа пройшов довгий бойовий шлях, брав участь у бойових діях з 2014 року, долучився до розбудови низки підрозділів НГУ. Долучившись до «Хартії», Олександр здобув заслужений авторитет як серед командирів, так і серед підлеглих. Його основним постулатом було: сержант для рядового бійця – це «тато» і «мама».

Капа дотримувався простого правила: солдата не треба жаліти, бо це шлях до втрат, солдата потрібно берегти. Сержант у режимі «тата» – суворий і непохитний: змушує тренуватися до сьомого поту, удосконалювати уміння та навички. А в режимі «мами» він має відчувати, коли боєць на межі, вислухати про проблеми у сім’ї, навіть дати виплакатися в плече, якщо потрібно. А головне – знайти слова, що повернуть людині психологічну стійкість. Усе це лежить в основі сержантської школи «Хартії». «Не бійся бути незручним, різким і вимогливим. Зараз ти закладаєш у солдатів ті знання і навички, які можуть врятувати їм життя», – говорив він. І ці принципи було закладено в основу філософії нинішніх сержантів корпусу.