Гвардієць Мірон воював на Торецькому та Липецькому напрямку. Нині він служить у підрозділі швидкого реагування 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України. Він поділився власною історією протистояння з російськими загарбниками.
Мірон – інженер за фахом, виконує бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку. Зокрема на блокпостах, розташованих у Харкові. Служить з 2021 року. Бойовий шлях розпочинав у районі Старого Салтова, а у 2024 році потрапив під Торецьк, де воював разом із бійцями «Азову».
У посадці зарилися так, що росіяни нас довго не могли знайти, проте постійно намагалися «пробити» скидами з дронів. Знищили нам бліндаж – довелося зміститися, бо позиція була дуже важлива. Ворог був зовсім поруч, нас розділяла лише залізниця. О 7-й ранку на нас наскочив російський військовий. Мій товариш відкрив вогонь, але той встиг передати по рації, що потрапив у засідку. Після цього почалися скиди, нас намагалися «викурити». Ворог приблизно зрозумів наше розташування і пішов на штурм, закинув гранату. Кричали, щоб ми здалися, але ми здаватися не збиралися – розуміли, що це вірна смерть. Під час бою товариш отримав поранення в гомілкостоп, я робив йому тампонаду. Забрати його змогли лише через два дні. Згодом росіяни відступили, ймовірно через роботу наших дронів. Потім такі штурми повторювалися ще не раз: то ми їх відпрацьовували, то вони нас. Під час виходів нас супроводжував ворожий дрон – зазвичай це відбувалося вночі», – згадує гвардієць Мірон.
Після виходу з позиції Мірон проходив лікування через акубаротравму. Згодом пройшов підготовку сапера в одній із країн НАТО.
У 2025 році він продовжив виконувати бойові завдання вже на Південно-Слобожанському напрямку.
Працювали разом із 92-ю бригадою. У нас був автоматичний гранатомет RDS-40. Через активність ворожих дронів добиралися до позицій три доби – вузькою стежкою серед мінних полів. Чекали, поки пролітає дрон, і тоді швидко перебігали, поки він не повернувся. Передавали один одному, де помітили міни. Коли дісталися, виявилося, що росіяни – спереду, зліва і справа. Лише позаду – наші. Ротація тривала чотири доби», – розповідає військовий.
Сьогодні Мірон служить у підрозділі швидкого реагування. Це ближче до його рідного дому, адже він з півночі Харківщини. Водночас його мала батьківщина щодня потерпає від ударів дронів та керованих авіаційних бомб.
Саме тому для нього ця війна про захист власного дому та своїх побратимів.
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
