Новітня російсько-українська війна – це не лише впровадження небувалих досі технічних рішень і сміливих тактичних ініціатив, направлених на знищення ворога. Це також сміливі інноваційні підходи до збереження життя поранених військовослужбовців. Те, що колись стане стандартом польової медицини, наші бойові медики впроваджують вже зараз.

Історія переливання крові

До початку повномасштабного вторгнення сама ідея переливання крові пораненим на догоспітальному етапі – принаймні, у нашій країні – здавалася нонсенсом. Такого не дозволяв жоден вітчизняний медичний протокол. Однак досвід використання цього методу в арміях держав-членів НАТО давно довів свою ефективність. Так, під час війни в Афганістані 2001 – 2021 рр. Американські військові медики рятували життя бійцям із критичними крововтратами, переливаючи їм донорську кров безпосередньо під час транспортування до шпиталю гелікоптерами. Наприклад, у 2013 році п’ятнадцятьом пораненим із тяжкими травмами грудної клітки, живота та ампутаціями ввели 19 одиниць крові (1 одиниця крові дорівнює приблизно 450 мл цільної крові – Авт.). В усіх випадках у воїнів спостерігалося значне покращення стану без жодних побічних реакцій.

У межах більш масштабного дослідження, що охоплювало кейси 1592 поранених в ході Афганської кампанії, яких транспортували команди реаніматологів, з’ясувалося – смертність серед тих, кому проводили переливання ще до шпиталю, була суттєво нижчою.

Варто зазначити, що в деяких країнах за крайньої потреби подібні способи переливання крові практикуються не лише під час бойових дій. Приміром, вертолітна служба екстреної медичної допомоги регіону Великого Сіднея (Австралія) проводить переливання крові просто під час транспортування пацієнтів між лікарнями. Завдяки цьому медики виграють дорогоцінні хвилини, які рятують життя. Загалом історія гемотрансфузії сягає ще XIX століття, коли лікарі вперше спробували перелити кров від однієї людини до іншої. Проте ці експерименти часто закінчувалися невдало. Медицина тоді ще не знала про групи крові, існування котрих вдалося виявити лише на початку XX століття. Спершу кров переливали без зберігання безпосередньо від донора до реципієнта. Ситуація змінилася у 1914 році, коли вчені довели, що цільну кров можна тимчасово зберігати при низьких температурах. Варто лише додати до неї речовини, що перешкоджають згортанню. Це відкриття дозволило створювати запаси крові для подальшого використання.

Саме завдяки цьому винаходу під час Першої світової війни військова медицина отримала новий інструмент порятунку життів. Так, у Великій Британії у 1917 році була створена військова служба переливання крові. Її ініціатором виступив американський лікар капітан Освальд Гоуп Робертсон, який працював у Британському експедиційному корпусі у Франції. Він уперше організував систему зберігання донорської крові у пляшках за допомогою розчину цитрат-глюкози і створив мобільні банки крові для фронтових шпиталів.

Під час Другої світової війни, коли потреба у системній організації переливання крові стала ще гострішою, у Великобританії вже діяла створена у 1938 році Національна армійська служба переливання крові. Вона організовувала збір, зберігання й транспортування крові у досить значних масштабах. Подібні служби згодом з’явилися в США, Канаді та інших країнах. Досвід Робертсона став підґрунтям і для інших розробок. Так, в часи Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 рр. канадський лікар Норман Бетюн створив перші мобільні пункти переливання крові, які доставляли кров до лінії фронту. Цей підхід – «кров максимально близько до пораненого» – став прототипом систем передової трансфузії, які наразі активно застосовують у бойових умовах, і в Україні також.

Практику гемотрансфузії на етапі транспортування поранених до лікувальних закладів першими почали застосовувати медики армії США в ході Афганської кампанії 2001–2021 рр.

Бойове переливання крові: досвід України

За даними Міністерства охорони здоров’я України, понад 60% смертей на полі бою пов’язані з крововтратою. Та як свідчить досвід армій наших країн-партнерів, більшості летальних випадків таких випадків можна уникнути завдяки своєчасному переливанню крові або її компонентів. Спираючись на єдиний стандарт медичної допомоги в бойових умовах армії США – протоколи ТССС (Tactical Combat Casualty Care), військові медики 12 бригади спеціального призначення «Азов» НГУ впровадили до програми підготовки бойових медиків навички гемотрансфузії. Причому, це було здійснено ще у 2019 році і на той час виглядало новаторським рішенням. Однак вже за кілька років воно стало критично необхідним – спершу під час оборони Маріуполя, а згодом і на всіх ділянках фронту.

Один з перших відомих випадків використання цих вмінь у бойових умовах трапився під час оборони заводу «Азовсталь». Тоді тяжкопораненим оборонцям життєво необхідно було провести переливання крові, та доставити її зі спеціалізованих закладів було неможливим. У цій критичній ситуації медики вдалися до радикального рішення, завдяки якому вдалося зберегти не одне життя – заготовляти донорські матеріали просто на місці. Кров для поранених здавали як самі військові, так цивільні мешканці Маріуполя.

У вересні 2023 року ситуація з переливанням крові в бойових умовах кардинально змінилася на законодавчому рівні. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 943 «Про внесення змін до Порядку задоволення потреб сил безпеки та сил оборони у донорській крові та компонентах крові в умовах воєнного стану». Цей документ серед іншого офіційно легалізував гемотрансфузію безпосередньо на полі бою. Він також визначив механізм забезпечення медичних підрозділів Сил безпеки й оборони України донорською кров’ю та її компонентами.

Наші медики активно брали участь у розробці цієї постанови, – ділиться начальник медичного забезпечення 12 бригади спеціального призначення «Азов» старший лейтенант Дарина Смольнікова з позивним Ріна Рєзнік. – Ми постійно доводили і нам вдалося переконати урядову комісію внести зміни до Постанови про те, що незалежно від спеціальної медичної освіти бойові медики повинні мати змогу проводити переливання крові на будь-якому етапі евакуації. Навіть доевакуаційному. Звісно, дозвіл отримується лише після проходження ними спеціалізованих тренінгів у центрах служби крові.

На сьогодні Національна гвардія України активно співпрацює з Українським центром трансплант-координації. Усі бойові медики Нацгвардії проходять тижневий курс навчання у центрах служби крові, по завершенню якого вони отримують необхідні навички та право здійснювати гемотрансфузії.

Медики «Азову» активно діляться досвідом проведення гемотрансфузії в умовах реального бою, проводячи тренінги для військових медиків різних частин та підрозділів

Коли секунди рятують життя

Взимку 2025 року бойові медики 12 бригади спеціального призначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького Національної гвардії України провели унікальну операцію з порятунку пораненого. Під час виконання бойового завдання на Торецькому напрямку боєць із позивним Читецу дістав надважке поранення в шию. Воно спричинило масовану кровотечу, і хоча побратими одразу наклали бандаж на рану, через безперестанні обстріли евакуювати воїна з позиції було неможливим.

Коли дізналися про пораненого у шию та ще й зі сплутаною свідомістю, зрозуміли, що часу обмаль. Його потрібно було негайно рятувати, – пригадує начальник медичного пункту одного з батальйонів «Азову» з позивним Темний.

Для порятунку Читецу медики прийняли хоч ризиковане, але у цьому випадку єдине правильне рішення – доставити кров на позицію за допомогою дрона. Цей крок не був імпровізацією: алгоритм дій бойові медики «Азову» розробили ще до виходу на Торецький напрямок. Вони передбачали, що постануть перед логістичними труднощами, тож і підготувалися заздалегідь.

Загалом під час операції було здійснено шість «скидів»: БпЛА успішно доставили дві одиниці еритроцитарної маси (концентрату еритроцитів), одиницю попередньо підігрітої сухої плазми та всі необхідні інструменти для проведення гемотрансфузії. Переливання крові проводив бойовий медик взводу Володимир Риженко на псевдо Спрайт. І воїн, до речі, сам із пораненням – легкою черепно-мозковою травмою, справився зі своєю роботою блискуче!

Загалом же Читецу довелося залишатися на позиції понад десять годин з моменту поранення, аж поки його змогли евакуювати. Це ще одне підтвердження того, що в реаліях повномасштабної війни правило «золотої години» дуже часто не спрацьовує. І до цього теж потрібно бути готовим. У цієї історії щасливий кінець – пораненого вдалося передати лікарям і врятувати йому життя. А Володимир Риженко за свій професіоналізм отримав почесну відзнаку «Найкращий європейський медик року» у категорії «Військова медицина», яку йому разом із символічним мечем вручили під час найбільшої європейської конференції з польової медицини Combat Medical Care Conference 2025, що проходила на початку липня в Німеччині.

Нагородження бойового медика «Азову» Володимира Риженка відзнакою «Найкращий європейський медик року» у Німеччині на Combat Medical Care Conference

Ще одна успішна операція з переливання в бойових умовах була проведена гвардійцями 14 бригади оперативного призначення імені Івана Богуна НГУ «Червона калина» на Покровському напрямку. У квітні 2025 року під час штурму противником, внаслідок ворожого «скиду» численні осколкові поранення кінцівок, шиї та плеча дістав 24-річний гвардієць Олександр. Його побратими на псевдо Кодак (його теж поранило осколком у потилицю, але на цю «дрібницю» хлопець не зважав) та Віні, одразу кинулися на допомогу. Через значну крововтрату Олександру потрібне було термінове переливання. Однак ворожі дрони унеможливлювали евакуацію. І тоді також було вирішено доставити кров і все необхідне для трансфузії за допомогою БпЛА.

Ми швидко упакували в невеликий ящик кров, підігрівач, катетери, спиртові серветки, джгут і відправили на позицію, – згадує лікар-анестезіолог бригади «Червона калина» з позивним Анест.

Через чотири години рятівний пакунок був у руках бійців. Для Кодака і Віні це було перше в житті переливання крові і вони не мали відповідної підготовки. Проте коли від тебе залежить життя, а поранений може померти будь-якої миті, сумніви відпадають миттєво і ти робиш все можливе, аби врятувати людину. Діяли гвардійці під дистанційним супроводом військового анестезіолога бригади, який давав покрокові інструкції по відеозв’язку. Віні тримав телефон однією рукою, іншою подавав Кодаку все необхідне. А лікар буквально «на пальцях» пояснював, що та як треба робити.

Хлопці молодці – з першого разу поставили катетер у вену і ввели кров та все необхідне. Завдяки цьому стан Сашка вдалося стабілізувати, а згодом успішно евакуювати його у шпиталь, – додав Анест.

«Скиди» крові з дронів з подальшим переливанням стали буденністю та проводяться щонайменше кілька разів на тиждень. Завдяки злагодженій роботі бойових медиків нашої бригади вже врятовано понад сотню життів. І що важливо, всі випадки пройшли без жодних майбутніх ускладнень, – розповідає начальник медичного забезпечення бригади «Азов» Ріна Рєзнік.

Варто зазначити, що медики «Азову» не лише рятують життя на фронті. Вони активно діляться досвідом проведення гемотрансфузії в умовах реального бою зі своїми колегами, причому не лише по Гвардії. «Азовці» проводять тренінги для всіх представників Сил безпеки й оборони України, під час яких передають колегам набутий досвід.